Розділ 7
Що ж, мого друга з Києва звуть Андрій. Його прізвище Війчук.Він старший за мене на 2 роки. Хлопець вже здав ЗНО і навчається на 2 курсі в КНУ ім. Тараса Шевченка, історичний факультет. Шкода, що Андрій не народився у Львові, такий хороший, веселий, дружній.
Його мама і моя дуже добре товаришують, знають одна одну давно. І якщо тут випала можливість йому приїхати серед тижня, коли маю уроки, то обійдуся з ними, краще проведу час з ним.
Мене не бентежить те, що він старший. Навпаки добре, що не менший. Я з ним можу говорити на вільні теми, мені з ним весело.
Андрієва мама дуже добре до мене ставиться. А моя мама як завжди каже до мене, коли заходить річ про друга , то:"Ех, Ліна,ти би могла зустрічатися з Андрієм. По-перше, скажи мені, чи він тобі подобається? "
І завжди в той момент я стаю червона як буряк, дивлюся на маму і слова не можу вимовити. Кажу мамі, що приглядуюся до нього, але може він і має вже дівчину. Хтозна...
Добре, що він з мамою приїхав до нас,посміялися за столом, поїли смачненьких страв, поговорили. Андрій сказав, що скоро ще приїде в гості. Я була цьому рада, а моя мама тим більше.