Розділ 4

Розділ 4

Ну що, вихідні відбулися на славу, я не сиділа вдома. Вирішила гуляти містом Левом, погода була сонячною, то ж можна було піти десь посидіти у затишному кафе або просто насолоджуватися прогулянкою по центрі міста. 
Якраз у центрі є моє улюблене кафе "Кентавр",туди я і заскочила. Там хороше місце, щоб смачно поїсти.

Залюбки сходжу туди наступними вихідними. Бо ось ці минули дуже швидко. Звичайно, що я також і готувала домашнє завдання на понеділок, тато мене вже не контролював.

-Ліна, вставай, пора до школи! -зранку каже до мене мама. -Вставай, пора снідати! 
-Добре, мам! Вже йду, -промовляю сонним голосом. 
Не хотіла йти до школи, втім, маю сьогодні 6 уроків і до того ж понеділок... А ще маю важливу розмову, тому треба йти.

Я прийшла до кабінету, в нас історія України, теж люблю цей предмет. На мене всі однокласники витріщаються, вже чекаю, щоб був дзвінок на урок. Дівчата так дивляться на мене,а особливо Катя Сушко, як баран на нові ворота.

Нарешті дзвінок. Помічаю, що на останній парті, там де сидить Назар, пусте місце. Вочевидь, не прийде... Але як тільки я згадала про нього, то однокласник  зайшов, вибачився за запізнення на урок і мовчки сів на своє місце. 
Спостерігаючи за ним, я помітила, що у нього була пов'язка на лівій руці.. Ну і Руденко, що він з ним зробив? А до того ж ,"нашого героя" не було сьогодні. Напевно, добре йому дав Стрілець в ніс, що той не прийшов сьогодні до школи. Ой, чую, як пошептуються між собою однокласники, напевно про мене і Назара говорять. Адже, коли я подивилась назад до Стрільця, то він різко відкинув свій погляд на вчителя. Може тоді і дивився на мене, але може і ні...
Дочекалася великої перерви. Чекаю вже в їдальні, до уроку ще 15хв.Бачу, як іде однокласник. Я була трішки стривожена, коли побачила його. Зрештою, починаю першою нашу розмову. 
-Привіт, Назар. 
-Привіт, Ліна. 
-Що ж? Ти напевно бачив мою смс-ку, якщо прийшов? Хмм, так? -кажу я.
-Ну так, я її побачив у неділю ввечері. Але не відписав тобі... 
-Нічого, добре, що ти прийшов. Дякую. 
-То ти хочеш дізнатися, що сталося між мною і Руденком?-більш грубим голосом запитав Назар. 
-Ага, я хочу знати, чому в тебе рука вся перемотана,чому Руденко має ніс зламаний? Врешті-решт, що було між вами після уроків? 
-Ех, ну гаразд. Справа в тім, що я і не думав, що після уроків Сергій щось і захоче розбиратися. Но він, хай, йому грець, мене зупинив , коли я вийшов зі школи. Він почав про тебе різні гадості говорити, вот і він получив за то. 
-Це точно все? -сумніваюсь, що Назар не все сказав так як є. 
-Ліна, він покидьок. Я йому сказав, щоб залишив тебе у спокої і не називав тебе різними дурними прізвиськами.Но ти знаєш, який він є... Його це роздратувало, він ж має репутацію в класі і хоче мати свою "жертву".Ну, і, нажаль, нею вийшла ти. 
-Так, я розумію, но я і тоді хотіла сказати, що дякую захистився за мене тоді і зараз. Дійсно, я ж не хотіла, щоб ти через мене страждав... 
-Та, все добре, Ліна! Я не хотів, щоб тебе хтось образив, тим більше, той непутящий. А з рукою все буде добре, не хвилюйся. 
-Вибач, будь ласка! -ледве стримуюсь я. -Справді, ти ніколи не мав проблем ніяких, ні з ким не бився, а тут я, і вийшло так недобре... 
-Ліна, прошу тебе, заспокійся,кажу все добре! Перестань себе накручувати, ти не винна!
-Добре, твої батьки знають в чім справа? 
-Звичайно, вони були в такому шоці, коли побачили мою руку! Але, зрештою, все добре. Доречі, я хотів сказати... 
-Ти вивчив на сьогодні текст з англійської? -перебиваю хлопця. 
-Емм, так,вивчив.Це важливо? 
-Думаю , так. Ти ж це хотів сказати? 
Назар розгублено поводився і додав :
-Так, саме про текст хотів сказати. 
Я хоч і була невпевнена , що він це хотів сказати, але якщо хлопець каже що це то, отже, це так.
-Пішли до класу? -питаю я.
-Та, пішли, бо вже зараз буде урок.

Почався урок. А я все-таки сумніваюсь чи однокласник точно сказав те, що хотів.