Одного дня ластівка прокинулася, підняла голову і побачила як кружляють і падають малесенькі сніжинки. Вона зрозуміла що почалася зима і треба шукати теплішу домівку. На щастя, крило вже трохи загоїлося тому пташка потихеньку спустилася на землю і пішла шукати допомоги.
Вона йшла йшла, аж раптом почула як хтось до неї звертається:
—ластівка?! Взимку—щось новеньке....
Пташка повернула голову і побачила маленьку синичку, яка сиділа на дереві.
—привіт! Але чому ти тут? Ти ж ластівка, ти мала полетіти у вирій, у теплі краї!
Ластівка подивилась на синичку, показала свою травму і пояснила, що не змогла полетіти ,тому що була змушена залишитися.
—співчуваю,—мовила синичка.
Ластівка запитала:
—прошу тебе, синичко, чи не можеш ти мені допомогти у скрутну мить? Я шукаю житло.
Синичка посміхнулася і мовила:
—звичайно! Я живу на дереві у гніздечку, але знають тепленьке місце під дахом будинку, там ти зможеш перезимувати.
Ластівка подякувала, і вони разом вирушили до її нової домівки.
Відредаговано: 25.01.2026