Розділ 15

Таміла

Забувши про все на світі, підхопила поділ сукні і рвонула геть із вбиральні, мало не збивши підслуховуючу під дверима Сюзанну. Перед очима замиготіли вже знайомі коридори, картини, портрети... На сходах я зупинилася перевести подих, а потім уже не поспішаючи почала спускатися сходами.

І якраз у цей момент з гучним гуркотом зачинилися вхідні двері, впускаючи в хол сторонні звуки з вулиці.

- ...чудовий будинок! Просто прекрасний! – захоплено і злегка переграючи мовила моя мачуха, лунко цокаючи підборами по мармуровій підлозі. – Дякую вам за запрошення на весілля моєї улюбленої падчерки! Це так несподівано!

Я ледь стрималася, щоб голосно не пирхнути. Акторська гра моєї мачухи була приблизно на тому ж рівні, що і у родичів Еріка на вчорашньому прийомі...

- Повірте, це і для нас не менша несподіванка! – промовила леді Кассандра, і в її голосі явно чулося невдоволення.

- Міла вміє дивувати! Ця дівчинка для мене практично рідна, адже боги не обдарували мене дітьми... - голос мачухи навіть здригнувся, але я-то знала справжню причину відсутності дітей. Меган відчайдушно боялася втратити фігуру, молодість, красу, а головне - свободу. - Але, нажаль, мій чоловік не зміг відкласти всі справи! Він не остання людина у столиці, самі розумієте!

Батько давно розгубив весь свій вплив і залишив високий пост в магічному міністерстві. Його любов до азартних ігор робила свою справу. Але мачуха обожнювала пускати пил в очі і користуватися тим золотом, що ще залишалося на їх рахунках в банках.

- Думаю, у нас ще буде час познайомитися! А зараз я запрошу Тамілу! Сюзанна! Амелі! Де вас демони носять?

Отже, мій вихід! Головне, продовжувати "тримати обличчя"... Прискорила крок і вискочила з-за повороту сходів.

- Доброго дня, - заговорила, звертаючи на себе увагу, від чого у моєї свекрушеньки навіть щелепу звело.

- Міла! – мачуха навпаки здавалася сама люб'язність. - Люба моя дівчинка! Так це правда! – її погляд хижо вивчав мою фігуру, що змінилася. - Яка чудова несподіванка! Леді Кассандра ще вчора люб'язно запросила нас з татом на твоє весілля! Але дістатися вийшло лише зараз! І я покинула всі справи тільки для того, щоб привітати особисто!

- Залишу вас ненадовго! – блиснула посмішкою свекруха і попрямувала у бік коридору. – І розпоряджусь щоб подали чай!

Та ледве вона зникла з поля зору, як дружина мого батька миттєво розгубила всю свою удавану люб'язність і скоротила відстань, що розділяла нас, за два кроки. В її очах промайнуло неприховане невдоволення.

- Це немислимо! Просто незбагненно! – вона зашипіла, дивлячись мені прямо в очі. – Мені все відомо, Міла! Охмурила завидного нареченого, мабуть напоївши його одним з твоїх численних зіль, а тепер намагаєшся повісити на нього чужу дитину! Спадщини захотілося?! Легкого золота?! Ось тільки не думай, що так просто відбудешся! – мачуха схопилася за праву половину грудей, явно плутаючи серце з печінкою. - Ти хоч уявляєш, яка це ганьба?! Коли все це розкриється, твого батька звільнять! Ми втратимо все! І ті крихти, що залишилися!

Так ось навіщо вона тут! Злякалася того, що я запятнаю її прізвище, і вона боїться втратити все, що має!

- По-моєму, у вас жар, - я підвела очі й відсмикувала руку, намагаючись бути зовсім незворушною. – Хвилиною раніше ви вітали мене з весіллям, а тепер вам ввижаються дивні речі!

- Крейг мені все розповів! – Меган знову засичала, явно не збираючись заспокоюватися, і від згадки про колишнього чоловіка все всередині знову напружилося. - Ти обдурила його! Втекла з його ненародженим дитям! Ти розумієш, чим це обернеться для всіх нас? Ні про кого крім себе не думаєш! Ми з батьком ледве-ледве пережили твоє розлучення! Ми підібрали тобі чудового жениха благородної крові! Шановану в столиці людину! Достойного! Та ти спочатку клеветала на нього, а потім і зовсім втекла! І ось чергова витівка! Вся в матір! Стрибнула в ліжко з першим зустрічним! Така ж гнила, гуляща дівка...

Вся кров прилила до щік. Стиснула долоні в кулаках, ледве стримуючись, щоб не дати їй ляпаса!

- Гниль там, де її немає і не було бачить лише той, хто сам геть прогнив! – промовила я, ледве стримуючи емоції. - А гнила і гуляща жінка у мого батька була тільки одна! І це ви!

- Що?! – мачуха вдавилася словами, а потім і зовсім злякано завмерла, спрямувавши погляд мені за спину.

Розвернулася і тут же натрапила поглядом на господиню цього маєтку, що зупинилася на сходах. І зараз бабуся Рейверс виглядала, я б сказала, войовничо!

- Мене не попереджали про те, що в нас гості, - леді Рейверс прискіпливо розглядала дружину мого батька, яка, схоже язика проковтнула або вдавилася своєю отрутою.

- Ох! Вибачте великодушно! Ви, мабуть, Амадея Рейверс! – знову залебезила Меган, з усіх сил намагаючись посміхнутися. - Дуже приємно! А я...

- Я знаю, хто ви, - хмикнула леді Рейверс. - Та, що відправила мале дитя на край країни геть з очей, лише б не плуталось під ногами! Хоч я і стара, але не дурна і не розгубила слуху, дорогенька. Поки я ще тут господиня і не потерплю в моєму будинку лицемірства! Геть з мого дому! – гаркнула Амадея Рейверс так, що навіть мені стало не по собі.

А на покраснівшому від сорому особі мачухи з'явилася піт.