Розділ 7

Таміла

- Головне, не хвилюйся, - підбадьорливо всміхаючись, намагався мене заспокоїти мій новоявлений вже чоловік. - Ми все обговорили, ти про мене знаєш більше, ніж мій духівник. Так що припини трястися. І пам'ятай - ми кохаємо один одного без пам'яті. І особливо - нашого малюка.

- Я б набагато менше хвилювалася, якби ти найбільш відповідально поставився до нашої появи в твоєму домі, - зітхнула я. - І про мене знав трохи більше, ніж ім'я і прізвище.

- Не турбуйся, я все пам'ятаю! Ти дещо бліда з ранку! Знову брикається? - запитав Ерік кивнувши на живіт.

- Не більше звичайного! - посміхнулася я у відповідь, рефлекторно погладивши долонею живіт.

- Як тільки все трохи вгамується, обіцяю компенсувати витрати твоїх нервів! Ти любиш шоколад? Солодке? Або що там люблять вагітні?!

Кавун з оселедцем. Але цього я йому говорити не стала. Поки що.

- Ну, ось ми і вдома! - зітхнув Ерік, явно теж хвилюючись, але хоробрячись. - Ти точно добре почуваєшся?

Ми зупинилися навпроти широкою дерев'яною двері величезного маєтку Рейверс. Шикарний будинок з білого каменю з коричневою черепичним дахом за розмірами, мабуть, перевершував навіть будівлю нашої академії. Вікна вичищені до блиску, на незліченних балкончиках виднілися дивовижні квіти, ароматом яких було просочене повітря. А вся величезна прилегла територія була просторим парком з доглянутими деревами, стриженими фігурними кущами, білосніжними статуями, фонтанчиками...

Уявляю, яке обличчя буде у «свекрухи» та бабусі Рейверс! Та їх удар розіб’є! Спадкоємець роду привів у дім трактирницю з пузом! І мені потрібно зуміти їм сподобатися! Нездійсненне завдання...

- Знайомство зі свекрухою, нехай і фіктивною, вельми хм... трепетна подія, – промовила я, натягнувши на обличчя дещо страдницьку усмішку. – Хвилювання – частина образу нареченої!

Про хвилюючу подію я знала не з чуток. Зустріч зі свекрухою номер один була такою, що запам'ятовується. Мати Крейга була тією ще фурією! Якщо б вона була магом вогню, то в той день від мене залишився один попіл. Невістка безприданниця – найгірший кошмар будь-якої свекрухи!

- Дружна, - нагадав Ерік. - Ти вже леді Рейверс! Прошу!

Так, так. Тепер я леді Рейверс. О боги, невже я і справді пішла на все це?!

Але, треба сказати, що перед очима досі стояла та німа сцена з трактиру, після якої мого колишнього чоловіка і слід прохолов. Наш поцілунок, по-моєму, вийшов вельми переконливим!

За минулі три дні я все ж встигла вивчити імена всіх численних родичів, вивчити їх вигляд, зі слів новоявленого чоловіка, зрозуміло, і навіть ознайомитися з їх перевагами. Тепер – головний вихід. Репетиції закінчені! Пора грати перед публікою...

- Готова?! - поцікавився Ерік, приобіймаючи мене за талію і торкаючись живота.

- Готова! - що тут ще сказати.

Тепер вже точно не відкрутишся. Папір, що підтверджує факт нашого заміжжя, був затиснутмй в долоні Еріка. Його видали нам вранці, відразу після того, як ми принесли клятви у місцевому храмі. Нехай простять мене наші боги, але я вплуталася в цю авантюру виключно заради благополуччя своєї дитини!

Секунда, і двері в графський маєток Рейверсов відчинилися.

- Прошу, кохана, в наш новий будинок - сімейне гніздечко, - продекламував Ерік, немов актор зі сцени Великого театру - голосно і злегка переграючи.

В такт його словами щось розбилося. Здається, ваза, яку в цей момент натирала мініатюрна служниця в сірій формі і білому фартусі. Дівчина застигла в німому подиві з ганчіркою в руках, над уламками антикваріату і витріщаючись на нас так, ніби на порозі з'явився господар, а дух-пересмішник. І схожий, та бути такого не може.

- Амелі, за що тобі гроші в цьому будинку платять? - поцікавився мій чоловік, з таким виразом обличчя, що дівчина зойкнула і зніяковіла, не знаючи, доповідати про прибуття господаря будинку або прибирати осколки з килимової доріжки. - Збирай, - полегшив її муки Ерік. - Я в змозі відшукати власну матір у цьому будинку. Тим більше, що вона швидше за все у свого казанка.

І взявши мене за руку, чоловік розміреним кроком, щоб не обтяжувати мене, попрямував прямо по коридору, а після згорнув до крила, що було затягнуте зеленуватим димом та смородом, від якого навіть апельсинове дерево осипалося, здається. По-моєму, хтось використовував недозрілий івжельник... Мій нюх, що понад міру загострився, відчув саме цю рослину.

- Прокляття! - пролунав жіночий голос з-за прочиненими дверима. - В останній раз я купувала інгредієнти в цього пройдисвіта.

За дверима щось знову гримнуло, спалахнуло і дим повалив фіолетовий. Але сморід змінився досить приємним квітковим ароматом. Щось знайоме! По-моєму, я вже виготовляла щось подібне в академії...

Ерік коротко постукав, і одразу ж відчинив двері, тягнучи мене за собою.

- О! У Безодню все! - грюкнувши товстенним фоліантом об стіл, скрикнула леді Рейверс, навіть не глянувши в наш бік. - День просто жахливий. Сподіваюся, що хоч ти приніс хороші новини.

Кассандра Рейверс, а це була саме вона, завмерла у широкого столу, на якому бурчав свіжозвареним зіллям відьомський казанок. І весь її вигляд просто кричав про поганий настрій. Руді кучері розпатлані і стирчали в різні боки, тонка оправа окулярів з'їхала на кінчик гостренького носа, а губи витягнулися в ниточку.