Розділ 5

Таміла

Знову цей погляд. Шокований, здивований і трохи розсіяний. Він навіть словами подавився! Шукав розваг на одну ніч з офіціанткою, а тут вагітна дама розносить напої. По-моєму, Джо мене звільнить. Псую імідж закладу та відлякую клієнтів.

- Я можу запропонувати вам що-небудь інше? - я підхопила відставлену склянку з недопитим віскі зі столу на піднос і знову глянула на чоловіка.

На вигляд йому було років двадцять п'ять. Може, трохи більше. Волосся кольору гіркого шоколаду укладене за останньою модою, облччя гладко виголене. Так і новісінький піджак, який сидів точно по фігурі, зшитий явно не в найближчій дешевій швейній майстерні, де працювали не на якість, а на кількість. Білосніжна сорочка, ніби щойно з пральні, завершувала образ заможного джентльмена. І в його зелених очах, як і раніше застиг подив.

Хто він такий взагалі? Явно не завсідник подібних закладів...

- Мабуть, - приголомшено протягнув він, але тут же моргнув і поправився. - Мабуть, ні! І пляшку теж можете забрати. Мені перехотілося пити.

Відмовляється від віскі? Пляшка ж ледве розпочата. Дивно. Дуже дивно.

- Може тоді вам принести баранячу ногу? - я вирішила зайти з іншого боку, Джо суворо заборонив тримати столики за тими, хто нічого не замовляє. - Чи гуляш з молодого ягняти? Наш кухар чудово готує!

Коли не п'яний. Але цього я коментувати не стала. Дивний відвідувач тим часом мотнув головою, відмовившись і все ще розглядаючи мене, немов побачив привид нелюбої тещі, і несподівано запитав:

- Як ваш чоловік дозволяє вам так тяжко працювати, місіс...

Цікавиться заміжня я. Навіщо? Ось це вже цікаво...

- Міс. Міс Таміла Кейр О. І ця робота, звичайно, не межа мрій, але тут добре платять. На чоловіків в наші дні, на жаль, немає надії!

- Удача явно на мій стороні, - пробурчав чоловік, і мені здалося, що він трохи не в собі. Чи може так і було? - Ви не складете мені компанію?! Я згоден і на ногу, і на гуляш, і на що ви там ще придумаєте, але вечеряти на самоті безумовно не люблю, міс Кейр. Обіцяю, пристойні чайові!

Що йому від мене треба?! Факт моєї вагітності він точно помітив, тоді до чого ця пропозиція?

- Боюся, навряд чи зможу скласти вам компанію, містер...

- Рейверс, - відрекомендувався він і посміхнувся. Посмішка у нього, треба сказати, була досить привабливою. Не здивуюся, якщо молодий чоловік користувався успіхом у дівчат. - І якщо ви хвилюєтеся про те, що ваш начальник влаштує вам прочухана, то можете не турбуватися, я все улагоджу.

Чекайте-но! Рейверс? Спадкоємець імперії Рейверс, величезної фабрики, потомствений маг сидить в забігайлівці на околиці? Що він взагалі тут забув?

- Знаєте, мені не потрібно проблем, - мотнула головою. - У моєму становищі важко буде відшукати роботу з гідною зарплатою.

- А якщо я вам запропоную роботу, на гонорар з якої ви зможете жити безбідно дуже-дуже довго? Не дивіться на мене так! Нічого негожого, і все офіційно! - він знову посміхнувся. - Якщо побажаєте, то договір оформимо у мого душоприказника!

- І що ж знадобиться? - боязко поцікавилася я, подумки посваривши себе за цікавість.

- Нічого особливого! - він промовив знизивши голос. - Потрібно зіграти роль моєї дружини. Вагітної дружини. Всього лише...

Я не втрималася на ногах і ошелешено впала на лавку навпроти. Все ж вагітність і робота в трактирі стають все більш несумісними. Всякі дивні речі ввижаються... Або не ввижаються?

Він точно ненормальний. Або знатно перебрав.

- Вам дійсно на сьогодні вистачить, - резюмувала я.

Хоча... може бути доля не просто так звела нас саме сьогодні? Може це і є мій шанс! Назавжди звільнитися від Крейга. Або... Або все ж мені варто просто переїхати? Роздобути де-небудь фальшиві документи, наприклад... Але якщо Крейг знайде мене знову, то я точно втрачу дитини! Був ще варіант покинути материк. На островах інші закони і там Крейгу до мене точно не дістатися. Але переміщення через портал вартувало ціле багатство! Якого у мене, на жаль, не було. Для того, щоб заробити на цей переїзд мені довелося б працювати щодня в трактирі і на ринку двадцять років. І це в кращому випадку.

Але ця пропозицію з вуст одного з найвпливовіших людей міста звучала як дурниця. Такі люди як він і мій колишній чоловік у всьому шукають вигоду! Ні вже. Від таких як він треба триматися подалі!

- Ви мене не зрозуміли, міс Кейр. Моя бабуся трохи того... фантазерка. У неї сім п'ятниць на тижні, - почав пояснювати містер Рейверс, зловивши мене за руку, справедливо побоюючись, що я втікаю від нього. - А я не бажаю підлаштовуватися під її мінливий настрій.

Так ось у чому справа. Йому потрібен спадок!

- Я чула про заповіт... - пробурмотіла я, гарячково намагаючись привести думки в порядок. - Все місто другий день перемиває ваші кісточки.

- Саме так! - поморщився спадкоємець імперії зіллєварів. - Загалом, мені потрібна дружина з дитиною, щоб бабуся передала мені кермо правління. Позображаємо закоханих якийсь час. А після ви отримаєте пристойну суму золотом, а я - свободу! Як вам ідея?!