Розділ 2

Таміла

 - Агов! Красуне! Налий-но ще порцію віскі! – над барною стійкою схилився добряче захмелілий чоловік, який поширював гострий запах перегару і дешевого алкоголю. Уже добряче пошарпаний, але все ж дорогий костюм, довге волосся, витягнуте незасмагле обличчя. Схоже, приїжджий. І швидше за все постоялець кімнат, що здавались в оренду, над трактиром.

Спритно наповнила келих коричневим найдешевшим напоєм і поставила перед гостем. Потім кинула швидкий погляд у бік столиків. Сьогодні в трактирі «Кривий ріг» було не надто людно. Кормак на прізвисько Громила мирно хропів лежачи на столі і від його хропіння позвякувала самотня кружка з недопитим елем, в дальньому кутку старий Брайан в самоті читав свіжу газету, розкурюючи сигару і Даррен від нудьги натирав один із столиків до стану дзеркального блиску. Господаря корчми містера Джозефа Майерса не було видно, слава всім богам. Може, сьогодні навіть піду з роботи раніше!

- І що ж тут робить така чарівна юна світловолоса фея? – язиком, що заплітався, вирішив продовжити бесіду чоловік, виливаючи на мене нову порцію аромату перегару.

І правда, що я, обдарована цілителька з дипломом, роблю в дешевій забігайлівці на околиці імперії? Починаю життя з чистого аркуша, зрозуміло. Втікши від нав'язаного чоловіка, який намагався всі соки з мене випити в буквальному сенсі цього слова. Відбирав магічні сили при цьому змінюючи коханок як рукавички! І я пішла, голосно грюкнувши за собою дверима! Планувала закінчити магістратуру, присвятити себе цілтельському ремеслу цілком і повністю.

От тільки виникла одна серйозна проблема, через яку я, власне, і зважилася осісти тут, далеко від столиці і знайомих. І, головне, від нього. Бо якщо колишній чоловік дізнається мою таємницю, то розлучення можуть анулювати...

- Гроші заробляю, - відповіла коротко, навіть не скривившись, і почала протирати барну стійку. – А ви тут якими вітрами?

Краєм ока помітила смужку обручки на безіменному пальці. Ну звичайно! Тут все ясно. Заїжджий шукає пригод на одну ніч. Бачили таких і не раз!

- По роботі, я зі столиці, красуне! – він перекинув порцію віскі, а потім сально підморгнув, втопивши погляд у вирізі моєї сукні. Відразу захотілося прикритися. – Третій день уже тут.

Швидше за все три дні він п'є не просихаючи. Але все ще намагається здаватися важливою шишкою. Пил в очі пускає.

- А знаєш, красуне, чого мені тут і зараз найбільше не вистачає? – тон його голосу знизився.

Мила і мочалки. А ще протрезляючого зілля і хорошої прочуханки від дружини за те, що заграє з офіціантками в барі.

- Ризикну припустити, що ще віскі? – посміхнулася, зберігаючи незворушність. Обірвати розмову не дозволяла вроджена ввічливість. І Джо, який виставить мене геть, варто тільки хоч кому-небудь заявити про неввічливій обслуговуванні...

На мить мій «залицяльник» розгубився, але тут же підставив порожній келих.

- Можна! – кивнув і провів рукою по брудному волоссю. - Але! Мені так не вистачає жіночого тепла... Знаєш! Я б хотів сьогодні показати тобі чудовий світанок! З мого вікна відкривається такий краєвид!

Значить, перейшов до рішучих дій? Вирішив, що будь-яка дівчина з цієї глушини до його ніг ляже? Налийте ще віскі в склянку, і я усміхнулася:

- Світанок, значить, пропонуєте зустріти?

- Так, красуня! І світанок, і захід... Зізнаюся, ти розбила мені серце, синьоока німфа, як тільки я з'явився на порозі цього дивовижного закладу! Я практично закоханий! – він викрутився і примудрився перехопити мене за зап'ястя.

Ось вже настирливий! Але у мене в запасі було кращий засіб від нав'язливих і велелюбних клієнтів. Вислизнула з-за барної стійки, провівши долонею по округлому животі, який переховувався за барною стійкою.

- Чудово! Давно мріяла знайти чоловіка, з яким можна зустрічати світанки!

- Але... але... – його розсіяний погляд переміщувався з мого обличчя на помітно кругленький живіт.

- Щось не так? Вагітність ж не перешкода для справжнього зародженого почуття? – я фиркнула і повернулася назад за барну стійку.

- Прошу мене вибачити. Термінові справи...! - чоловік підскочив з насидженого місця і, кинувши десяток срібних монет на стійку, рвонув геть із закладу. Ось це щедрість! У три рази більше потрібної суми! Хоч на цьому спасибі!

Був у моєму житті один багатий старий лорд при званні. Мій колишній нав'язаний чоловік, від якого я ледве ноги забрала чотири місяці тому без гроша в кишені. Знаємо ми таких. Їх за версту обходити треба! Щоб потім не залишитися матір'ю-одиначкою в богами забутому глушині.

- Ну і погодка сьогодні! То спека, то холод! – з підсобки здалася розчервоніла Джен з підносом, обмахуючись подолом фартуха. Мокрі пасма світло-русявого волосся потемніли і прилипли до чола. – З глузду з'їхати можна! Голова розколюється! - в її зазвичай веселих карих очах читалося страждання, і подруга не могла навіть видавити подобу привітної усмішки, яку від нас вимагав господар закладу.

По-моєму, нас з Джен звела доля. Хоча, вірніше сказати, місіс Флаерті, яка здавала дешеві кімнатки у своєму будиночку. Ми познайомилися саме там у мій перший день на новому місці. Дженіфер приїхала вступати в тутешню академію, але вступити з першого разу не вийшло. І подруга осіла працювати в трактирі. А я... я в той день просто шукала вихід із, здавалося б, безвихідного становища.

Запустила руку в кишеню і витягнула звідти невелику прохолодну скляночку. Джен часто мучили мігрені, і тільки настоянка нирамісса рятувала.

- Не треба божеволіти! Ти нам потрібна в тверезому розумі! Тримай!

- І що б я без тебе робила? – вона зробила ковток і з полегшенням зітхнула. - Чула останню новину?

- Що там знову? Лорд Лонерган знову виставив дружину на вулицю?

На околиці життя кипіло і вирувало не гірше, ніж у столиці. І плітки тут були навіть більш пікантними.

- Та ні ж! Стара Рейверс переписала заповіт! - Джен округлила очі, ніби заповіт на її користь переписали. - Уявляєш? Там вирують такі пристрасті!