Розділ 13

Назар

Коли я повернувся з роботи до квартири Макса, він зустрів мене на кухні, попиваючи каву. У повітрі витала ароматна пара, що заповнювала простір теплом і затишком. Я вирішив приєднатися і зробити собі чогось гаряченького, сподіваючись, що це допоможе розслабитися після важкої роботи.

— Соломія дзвонила, — почав він розмову, відпиваючи ще ковток зі своєї чашки.

— І що з того? — запитав я, помішуючи цукор у своїй чашці і спостерігав як він розчинявся в темній рідині.

— Хотіла з тобою поговорити, — промовив Макс, пильно дивлячись на мене.

— Часи, коли я хотів з нею говорити, вже минули. Вона хотіла, щоб я залишив її в минулому, ну ось я це і роблю, — відповів я спокійно, хоча всередині відчував, як серце стискалося від болю. Я сів за стіл з чашкою чаю, намагаючись зберігати рівновагу.

— Ти навіть не запитаєш, як вона? — запитав Макс, його очі випромінювали суміш співчуття і докору.

— Впевнений, у неї все набагато краще, ніж у мене! — вигукнув я, роблячи ковток чаю і відчувши, що цього недостатньо, щоб вгамувати бурю всередині.

— До речі, Соломія вагітна, — сказав Макс спокійним голосом, і його слова вразили мене, наче мені хто батогом по спині ляснув.

— Ти зараз серйозно? Лише місяць минув після того, як ми розійшлися, і вона вже вагітна. Швидко ж вона мене забула, — промовив я з гіркотою, відчувши, як душу пронизувало болісне усвідомлення.

— Не сумуй, друже, я впевнений, ти ще знайдеш собі дівчину кращу за мою сестру, — намагався підбадьорити мене Макс, але його слова здавалися порожніми. Ніхто не замінить мені Соломію.

— Не знайду, — відповів я рішуче, — перше кохання завжди житиме в моєму серці, і ніхто не зрівняється з Соломією.

— Я розумію, тобі зараз важко, — Макс намагався мене підтримати, але як він може розуміти, якщо він ніколи не кохав.

— Не розумієш, адже ти не знаєш, як це, коли твоя кохана виходить заміж за іншого, а потім через місяць вагітніє від нього. Та й ти, друже, навіть не знаєш, що таке справжнє кохання, — заявив я, відчувши, як усе всередині мене починало холонути.

— Припустимо, — мовив Макс, не здаючись, — але ж ти знаєш, що Соломія вийшла заміж не за власним бажанням, а через шантаж батька.

— І що? Що заважало їй не спати з цим виродком? — відповів я з гнівом, відчувши, як у грудях палало обурення.

— Ти ж не знаєш усієї ситуації, не знаєш, як може бути боляче Соломії, — наполягав Макс, намагаючись донести до мене правду, яку я не хотів чути.

— Я піду краще на свіже повітря, ти зі мною? — мовив я, відчувши, що потребую відпочинку.

— Я залишусь тут, — запевнив він, не піднімаючись зі свого місця за столом.

З балкона я бачив, як друг дивився на мене з жалем в очах. Я не хотів, щоб мене жаліли. Жалість — це найгидотніше почуття, яке тільки робить усе гіршим. Стоячи там, я вдихав глибоко, намагаючись знайти спокій у прохолодному повітрі. Іноді моє життя здавалося мені таким же сірим і безнадійним, як сьогоднішні хмари.

Через деякий час я повернувся до кімнати. Макс все ще сидів за столом, його обличчя було сумним.

— Друже, не кисни, а то таке відчуття, що це тебе дівчина кинула, — я поплескав його по плечі. — Давай влаштуємо вечірку і відірвемося на повну. Ти за?

— Чесно, не думав від тебе колись таке почути, — здивовано глянув на мене він.

— А ти почуєш і не раз! Тепер я холостяк і буду насолоджуватися життям стільки, скільки треба. За всі свої 24 роки я мав одну жінку, а тепер мені немає сенсу берегти вірність, — впевнено заявив я, сідаючи біля друга.

Макс подивився на мене серйозним поглядом.

— Ти думаєш, що розваги та шумні вечірки заглушать твій біль, — його голос звучав холодно. — Відчуваю, друже, з таким стилем життя ти загубиш себе справжнього.

— Я хочу почати нове життя без Соломії, і для цього нового життя потрібен новий Назар, адже старий помер, його вбило власне кохання, — рішуче відповів я, даючи зрозуміти другу, що його поради мене зараз не цікавлять.

Макс важко вдихнув і глянув на мене.

— Добре, тоді з мене організація вечірки, а ти підготуєш все необхідне.

— Буде зроблено! — я підняв руку до скроні і швидко помарширував, відчуваючи, як старі кайдани відступають, хоч насправді нові вже починали затягуватись навколо мого серця.

Коли близько вечора все було готово, до нас почали приходити різні знайомі Макса, і я розумів, що веселощі тільки починаються. Давно я не був на вечірках, тому настав це час надолужити. Взявши келих з випивкою в руку, я почав рухатися під музику, відчуваючи, як кожен ритм проникав в тіло. У цей момент я помітив, що одна красуня не зводить з мене очей. Її погляд був пропалюючим, і я піддавшись його магії, підійшов до неї та привітався.

— Як звуть таку чарівну і прекрасну незнайомку? — запитав я, ніжно усміхаючись до неї.

— Алексія, — відповіла вона, також мило посміхнулася мені.

— Я Назар, дуже приємно познайомитися! — вигукнув я, відчувши теплоту її погляду.

— А в такого красивого хлопця є дівчина, чи ти прийшов сюди сам? — запитала Алексія, дивлячись на мене своїми глибокими очима.