Глава 7. Після душу

Глава 7. Після душу

Схоже, він розгубився від моєї нестриманості. Закліпав, сіпнувся у мій бік, чи то обійняти хотів, чи просто так, на рефлексах, в результаті я різко відвернулася. Не можу, коли хтось стає свідком моєї слабкості. Огидні відчуття, наче душу оголюєш і стаєш беззахисною, кожен може туди влізти. Може, я і була б не проти, щоб Нараз там оселився, але він явно так не вважав. Напевно, тепер шкодує, що позвав мене. Замість розваги мусить заспокоювати і витирати мої шмарклі.

– Вибачте, я просто втомилася.

– Нато…

– Що?

Світло лампи горіло прямо над нашими головами, я потилицею відчувала Назарів погляд і його вагання. Ну скажи вже щось нормальне, тепле й ласкаве! Невже язик відпаде?

Я втягнула носом повітря разом з бульками, розмазала солоні краплі по щоках укупі із залишками макіяжу і твердо вирішила, що оскільки бос не здатний знайти для мене нормальних слів, то і я для нього не знайду можливості сьогодні отримати мене. Зрештою, нагадала собі, в нашу угоду не входив секс. 

Відкрила свою валізу, дістала рушник і шампунь, нічну сорочку, наполегливо уявляючи, що перебуваю в готелі, і пішла шукати ванну. Назар так і не сказав нічого, виразу його я не бачила і бачити, якщо чесно, не хотіла. Була надто зла.

На моє щастя, ванна кімната була вільна, я швидко прийняла душ, знову відчуваючи себе людиною. Чистота тіла зробила мене поступливішою до труднощів карабкання кар’єрними сходами і добрішою взагалі до оточення. Ну люди ж різні бувають, родина Назара не така вже й погана, привітні люди, ну добре, занадто привітні та емоційні, таких образити важко, бо ж вони стараються як краще. Ось, наприклад, у двері хтось постукав. Це Марічка цікавилася, чи все у мене є. Я б воліла, щоб мене зараз не чіпали, але чемненько відповіла, що все гаразд. Через три хвилини знову пролунав стукіт, цього разу Назарова матінка завітала з тим самим питанням. Я вдала, що не чую, сильніше відкривши воду. Стояла під душем довго, поки до мене не дійшло, що, можливо, вода тут не безкінечна, а хазяї такі милі, що не попередили про це. Чудово! Я майже вгадала – тепла вода закінчилася. Упс! Назарові доведеться приймати холодний душ. Ну і нехай, йому тільки на користь піде, охолоне.

Я бігцем метнулася до кімнати, аби ніхто дорогою не перестрів. Видихнула і нарешті огледілася. Звичайна кімната, однотонні шпалери, мінімум меблів і одне ліжко в центрі. Клас! Це що, я маю спати разом з босом?!

Е ні! Одне діло, коли ми швиденько потосалися й розбіглися – і організму користь, і справам не завада. Інша річ – провести вдвох ніч на кількох квадратних метрах. Я ковтнула слину, спостерігаючи, як Назар стелить постіль. Щось я не врахувала цей момент. А з іншого боку, як я могла врахувати? Гадала ж, що ми зупинимося в готелі!

– Назаре, – покликала.

Той озирнувся. Побачив мене в одній шовковій сорочці і з рушником на голові.

– Чому не надягнула халат?

– Не маю звички носити чужі речі, – відбила. – Що ти робиш? – Дурне питання.

– Хочеш спати на голому матраці?

– Ні. А ти… спатимеш тут?

Він примружився, як робив це завжди, коли хтось запитував дурню.

– Пропонуєш мені піти вниз на канапу? І викликати купу підозр?

– Але ж… – мій голос звучав невпевнено і майже благально, – ти не казав, що ми будемо ночувати в одному ліжку.

– Це проблема? – Я мовчала. – Тобто трахатися зі мною не проблема, а спати в одному ліжку…

– Припини!

– Чому? Не любиш, коли тобі правду говорять?

Він підійшов упритул і схопив мене за плече, наче й не було двадцять хвилин тому його тихого “Ти добре трималася”. Я не розуміла його настрою, і це лякало.

– Гаразд!  – Рішуче вивільнила руку. – Нема питань! Разом так разом.

Я схопила перше, що попалося (це були подушки різної форми), і вмостила їх на умовній лінії перетину посередині ліжка.

– Уточнімо деякі моменти. Ми не в офісі, так? Зараз твої родичі нас не бачать, так? Отже, грати твою дівчину серед ночі я не зобов’язана, так? – На кожне питання Назар ствердно кивав, хоча по очах бачила, що одразу зрозумів, до чого я веду, і це йому аж ніяк не подобалося. – Тому я сподіваюся і від тебе чіткого дотримання умов. Все чесно.

Деякий час він мовчки тарабанив пальцями по стегну, а тоді похитав головою.

– Розслабся, Наталко. Я не чіпатиму тебе, якщо ти цього не захочеш.

– Ната.

– Чому тобі так не подобається твоє повне ім’я?

Це щось новеньке. Вперше на моїй пам’яті бос цікавився чимось, крім себе коханого і роботи.

Час відвертості минув, тому я зняла рушник з голови, кинула його на дверці шафи і полізла в косметичку за кремом.

– На добраніч, Назаре, – промовила так офіційно, наскільки було можливо у такій домашній обстановці.

– Добраніч, – коротко всміхнувся він і почав знімати просяклу потом футболку.

Я відвернулася, знаючи, що це видовище подіє на мене таким чином, що я сама захочу, аби він порушив свою обіцянку.

Та раптом надворі щось гримнуло, блиснуло, і світло згасло. І судячи з непроглядної темряви за вікном – у всьому селі. Я скрикнула, баночка з кремом впала на підлогу, пахучий дорогезний її вміст хлюпнув мені на ноги і точно заляпав килим. Здавалося, що мене осліпили, а з чуттів залишився тільки слух. Тепер я точно ненавидітиму це місце, хай йому грець!

– Що сталося? – пискнула, розмахуючи руками, наче млин у небесній безодні.

– Мабуть, пробки вибило грозою, – почувся голос Назара. – Піду подивлюся.

– Ні! 

– Що таке?

– Не залишай мене саму.

– Боїшся темряви?

– Ні! – дуже швидко відповіла. – Просто… Я погано орієнтуюся тут, – викрутилася.  – Зараз перечеплюся об щось, зламаю собі шию і не зможу грати роль твоєї дівчини.

– Що ти верзеш? Стривай.

Він так точно орієнтувався у темряві, ніби мав прибор нічного бачення. Я знову скрикнула, коли відчула його долоні на своїй талії. Ніби ненароком чоловік провів по моїй спині, спустився нижче, мацаючи сідниці. Я вже хотіла було ляснути його по пустотливих руках, як зрозуміла, що він просто просуває мене до ліжка.