Глава 38

Пономаренко не обдурив. Усе зробив, як обіцяв. Затримання Чорного зробили показовим у рамках боротьби з корупцією. Всі новинні пабліки рясніли гучними заголовками і фото з переляканою депутатською пикою. Пашин телефон не змовкав. Усі хотіли дізнатися подробиці, кожен хвилювався за свою шкуру, яку добряче могли потріпати прокурорські пси. Але домовленості з Паламарчуком чітко окреслювали кола, у які потрапляли винні і причетні. Зі свого близького оточення Паша нікого не дозволив чіпати. І, як не дивно, Прокопенко і тут повівся благородно, хоч деякі побоювання щодо ментовської честі в Шинкаренка були.

Паша гортав стрічку новин і бачив лише розпливчасту картинку. В думках перебирав варіанти, чи можна було вчинити інакше. По всьому виходило, що ні. Документи на “Бурштин” він переписав на дівулю, яку в очі бачив перший і єдиний раз у нотаріуса. Вона не приховувала радості, плескала в долоні і чмокала череватого голомозого “папіка” в товті губи.

Коли кур’єр привіз документи, що встановлюють право власності Кіри на будинок, в якому розташована “Ваніль”, зробив сканкопії і надіслав на електронну пошту обом сестрам. Врятувати ресторан не вийде. Тут уже і Шинкар, і його столичні друзі були безсилі. Генплан міста затверджений давно і заради старого будинка змінювати його не будуть. Зате Кіра отримає солідну компенсацію від міста і зможе відкрити ресторан в іншому місці. З локацією і з усіма іншими питаннями Паша допоможе. 

Залишилася ще одна справа. І хоч вона була надважлива, Паша все не міг викроїти час, щоб покінчити з нею. Він був у ювелірному салоні вже двічі, та все ніяк не міг визначитися, що краще: гравірування чи камінь. Нарешті вирішив, що візьме обидва, і Діана нехай обирає сама. Та з’ясувалося, що поки він думав, каблучку, що йому сподобалася, забрали.

— Така сама є в нашому магазині у Києві, — привітно всміхаючись, заспокоїла Пашу дівчина-консультант, — я зараз перевірю по базі і скажу точно. 

Паша поспішав. На другу була запланована зустріч, тож він дещо перевищив швидкість, щоб встигнути купити обручку і вчасно повернутися. Після недовгої відлиги знову вдарив мороз. Слід було їхати обережно, щоб, не занесло. Особливо тепер, коли асфальт заледенів. На цьому відрізку траси була нехороша ділянка: дорога петляла перед крутим поворотом. Краще за будь-які попереджувальні знаки про небезпеку говорили численні вінки вздовж траси. 

Паша відволікся на секунду і спершу не зрозумів, що трапилося. Був жахливий звук, наче на асфальт скинули купу металу, і сильний удар.  Щось потекло по обличчю і заважало дивитися. Потім він втратив свідомість.

***
Діана їхала до батьків уперше відтоді, як вони з Пашею офіційно стали парою. Мама жадала подробиць, якими краще ділитися при особистій зустрічі. “Я хочу подивитися, чи горять твої очі, коли говориш про Пашку”, — сказала вона під час останньої розмови по телефону. Діана не могла бачити виразу свого обличчя, але достеменно знала, що при згадці про Пашу в неї тепліло на душі і поколювали губи в очікуванні поцілунку. 

Вони так давно не бачилися. Він майже не розаовідав їй про свої справи. Перекинув на картку солідну сумму і попросив зайнятися ремонтом квартири. Робити красу і затишок — справжнє покликання Діана, тож вона завзято взялася до справи. За клопотами дні пролетіли швидко, не було часу сумувати, хоч нестерпно хотілося побачити Пашу, обійняти, почути стукіт його люблячого серця.

З новин Діана дізналася, що сталося з Віктором Чорним. Кілька разів мелькнуло обличчя Юри, але яка його роль в антикорупційній справі, Діана так і не дізналася. Питати в Паші не хотілося. Він ще досі ревнував, хоч Діана переконувала його, що Гнатюк їй абсолютно байдужий. Тепер так дивно було згадувати, як билося її серце при погляді на його мужній профіль, як мріяла побачити вогонь в його очах. І як добре, що нічого в них тоді не вийшло. Як смішно тепер, а тоді вона думала, що її серце розбито. 

Діана посміхнулася, згадавши, як Паша зруйнував паркан, як хукав на її замерзлі руки і ніс на руках в будинок, коли вона в самих шкарпетках вибігла на вулицю. На очах виступили сльози. Діана швидко закліпала, щоб вони не заважали дивитися на дорогу. Рука сама потягнулася за телефоном, хоч зазвичай вона не розмовляла за кермом. Їй нестерпно захотілося почути його голос, хоч не пізніше ніж через пів години вона зможе обійняти його. 

Діана їхала повільно, пильно дивлячись перед собою. З самого ранку стояв густий туман. І якщо в місті завіса було не надто сильна, то тут, на трасі вона не бачила нічого, крім фар автомобіля, що їхав попереду. Біля заправки її обігнав сріблястий БМВ, Діана ще трохи збавила швидкість. Попри солідний стаж за кермом вона завжди на дорозі поводилася обрежно. Як відомо, помалу їдь, далі заїдеш. А от Паша любив поганяти. Через це вони не раз сварилися. 

Напередодні вони домовилися зустрітися у “Ванілі”. Запросили Діаниних батьків. Паша хотів оголосити їм новини щодо подальшої долі ресторану, ну і про те, що зробив Діані пропозицію. Діані не вірилося, що дуже скоро вона буде дружиною Павла Шинкаренка! Можна буде не їздити кожного дня по 200 км, можна вдягнути однакові флісові піжами і пити вино чи гарячий чай перед телевізором. Можна планувати відпустки і робити ще багато чого разом. Все те, що роблять більшість сімейних пар.  

Пашин телефон не відповідав. Діана набирала уже тричі, але на тому кінці механічний жіночий голос уперто повторював, що абонент поза зоною досяжності. Дивний незрозумілий страх уже потроху шкрябав в районі серця, але Діана відганяла його. Паша часто вимикав телефон, коли був на важливих переговорах, а в його теплицях зв’язку зроду не було, наче вони знаходились в аномальній зоні. Тому Діана заборонила собі панікувати. Тим паче, що до роз’їду, за яким починається межа міста, залишилося не більше десяти кілометрів. В неї просто нерви розігралися від хвилювання.