Глава 34

Прокинулася Діана раптово, ніби виринула з глибини. У першу секунду не могла зрозуміти, що не так. Вона обвела поглядом кімнату — нічого незвичного. Крім важкої чоловічої руки, що лежить на її стегні. Спробувала обережно вивільнитися, щоб не розбудити Пашу, та за неї це зробив мобільник.

— Що сталося? — стривожено спитала сестру, яка від хвилювання  говорила так швидко, що Діана нічого не могла зрозуміти.

— Я не знаю, що робити, — кричала в слухавку Кіра. — Хазяїн будинку виставив його на продаж. Що тепер буде з “Ваніллю”? 

— Почекай. Не панікуй. Спочатку треба все з’ясувати. Може, ти щось не так зрозуміла. 

— Все я зрозуміла. Мені все докладно пояснив власник приміщення. В кінці наступного тижня відбудеться аукціон. Я можу взяти участь в торгах на загальних засадах і купити його. 

Кіра заплакала вголос. Вона говорила крізь сльози, Діана не могла розібрати слів. Паша прокинувся і сів в ліжку, стурбовано дивлячись на Діану. 

— Щось серйозне? — спитав він, коли Діана від’єдналася.

— Не впевнена, що правильно все зрозуміла, але, здається, Кіра може втратити “Ваніль”.

Паша терпляче чекав, поки Діана збереться з думками і розкаже те, що почула від сестри. Вислухавши, втупив погляд у стіну, наче там було написане рішення. Діана вже вирішила, що він не слухав її, а замислився про своє, коли він шумно видохнув і сказав:

— Я спробую вирішити питання. Звісно, нічого не обіцяю, але зроблю все можливе. Зателефонуй Кірі і заспокой її. 

Паша подивився на Діану довгим серйозним поглядом, наче хотів переконатися, що вона вірить йому. У Діани виникло відчуття, що йому все вдасться. Він зробить все від нього залежне, щоб Кіра не втратила “Ваніль”. Він нічого більше не сказав. Почав вдягатися, а Діана милувалася його суворим профілем. Міцно стиснуті губи розслабилися і склалися у посмішку, коли Паша підійшов поцілувати її. Вона так і сиділа, підтягнувши ковдру до шиї, не в силах поворушитися. Страх за сестру скував кінцівки. Вона машинально підставила губи, але поцілунку не відчула.

— Все буде добре, маленька. Вір мені. 

Паша пішов, а Діана відразу зрозуміла, як малодушно та егоістично з її боку користуватися його зв’язками. Усвідомлюючи, що у важкий момент вона шукала його захисту, не пропонуючи нічого натомість, було важко змиритися зі змінами у її житті. Тим паче, не вона була ініціатором змін.

Він міг читати її думки, як розгорнуту книгу, а сам залишався таємницею за сімома печатками. Наприклад, Діана досі достеменно не знала, чим займається Павло, крім ресторану. Як він збирався врятувати Кіру? Одна лише думка про вартість того старого будинку лякала. Чим ближче Діана зближувалася з Пашею, тим більше питань виникало.

Минуло три дні відтоді, як Кіра зателефонувала Діані. Новин не було. Ні від Павла, ні від сестри. Діана не знаходила собі місця. На роботі все валилося з рук. Вона вже двічі надсилала макети замовнику, а він повертав їх з купою зауважень. Перед нею поставало нав’язливе зображення — сестра, що плаче серед звалених на купу меблів, а поруч розтрощена неонова вивіска. Діана лаяла себе, викидаючи з пам’яті цю тривожну картину, але паніка, що вперто насувалася, була готова вибухнути.

— Ти не захворіла? — співчутливо поцікавився головний редактор, коли Діана в черговий раз нагримала на асистента. Раніше за нею такого не водилося. — Може, візьмеш лікарняний, перепочинеш пару днів.

— Ні. Я в порядку! — злякано вигукнула Діана. Залишитися наодинці зі своїми думками було ще гірше. Робота хоч трошки відволікала. — Просто не виспалася. Зараз все зроблю як слід.

Лише під вечір Діані вдалося опанувати себе і не хапати телефон щохвилини. Незважаючи на сильне бажання зателефонувати Паші і дізнатися новини, вона стрималася. Він був не з тих, хто дає порожні обіцянки. Тому доводилося терпляче чекати звісток від нього.

Ніч без Паші здалася порожньою та самотньою. Невже вона так швидко встигла до нього прив'язатися? Невже так буває?

Не буває, звісно, просто подушка пахла ним, і це бентежило душу. Вдихне, і здається, що він поруч, але його нема. А ще й думки плуталися в голові: а раптом він вирішить, що краще йому не втручатися? Навіщо йому такі проблеми. У нього своїх  — не полічити, а тут ще “Ваніль” доводиться рятувати. Діана навіть не була впевнена в тому, що він кохає її. Може, це швидкоплинне захоплення, якому судилося незабаром згаснути.

Лежачи в ліжку, Діана змушувала себе зосередитися на серіалі, але сюжет постійно вислизав від її уваги. У повідомленні Кіра написала, що новин немає. Ще є час почекати. Діана не телефонувала сестрі, бо літери, на відміну від голосу, не передають настрою. Можна вдавати, що вони обидві чудово тримаються і не впадають у відчай. Було б набагато легше, якби Паша був поруч. Притулитися до його сильного плеча, відчути його руку на своєму волоссі і почуватися захищеною від усіх негараздів. Діані дуже не вистачало його присутності і підтримки.

Був час, коли думка про те, що доведеться вийти заміж,приводила Діану в жах. Прасувати чоловіку сорочки, варити борщ — це добровільно загнати себе в полон. А уявивши своїм чоловіком Павла, відчула приємне хвилювання. Знала, що з ним може знайти щастя в простих жіночіх радощах. Можна бути щасливою роблячи те, від чого колись зневажливо крутила носом.

***