Глава 30

— Ну-ка покрутися, — попросив Паша, коли Діана вийшла на середину кімнати. — Ти розкішно виглядаєш. Пообіцяй не відходити від мене  далеко там, унизу. 

Зелена сукня кольору весняної трави щільно ооблягала струнку фігуру. Висока зачіска відкривала тонку шию. Довгі сережки в тон сукні мерехтіли у штучному світлі. Вона  виглядала так шикарно, що Паша подумав, що доведеться міцно тримати її за руку, щоб не вкрали. Він посміхнувся своїм думкам. Що ця дівчина з ним робить? Поводиться, як школяр перед першою дискотекою. Вона жодного приводу не давала, а він уже ревнує.

— Не думала, що ти такий ревнивий. А як же танці? Пам’ятаю, ти ніколи не танцював на шкільних дискотеках. Чи навчився?

— Брав кілька уроків, — збрехав Паша, щоб нарешті закрити цю тему.

У ресторані було багатолюдно. Грала музика. Нечисленні іноземці за столиками махали руками і підтанцьовували під запальні українські мелодії. «Ще трохи, – подумалося Паші, – і вони вивчать солов’їну”. Так часто на вітчизняних курортах стали з’являтися не лише сусіди — поляки, словаки і угорці, а і гості із далеких країн. Він посміхнувся своїм думкам. Спритний офіціант відразу подав закуски і наповнив чарку. Паша озирнувся і ледве виделку не випустив: за барною стійкою  Чорний пив коньяк з незнайомим Паші сивим чоловіком і погладжував по плечу Риту. Та потягувала коктейль, грала очима і зворушливо посміхалася. 

Вони були настільки зацікавленіа один одним, що не одразу звернули увагу на Пашу і його супутницю. Впіймавши Пашин погляд, Рита озирнулася і, трохи зніяковівши, послала чоловікові повітряний поцілунок. Павло махнув рукою у відповідь і повернувся до переваної розмови з Діаною. Чорний перекинувся з Ритою парою слів, здивовано округлив очі, потім підійшов до великого стола, за яким зібралися всі його гості.

- Як нога? — спитав, нахилившись ближче до Пашиного обличчя.

– Болить, – сухо відповів Паша.

– Перелом?

- Вивих, — жестом вказав на Діану і представив Віктору: ось познайомся. Це моя дівчина Діана.

— А я думав…, — нерішуче кивнув на Риту, яка розмовляла з барменом.

— Це стара історія. Все в минулому. 

— Тобто ти не проти, якщо я торохи той-во? — Чорний по-молодецьки заграв бровами, як кіношний ловеласа.

— Я не проти, — сказав Паша, — у нас з Діаною все серйозно, так що…

— Я тебе розумію, — Чорний затримав погляд на Діані. Вона ввічливо посміхнулася у відповідь, хоч цей підстаркуватий звабник їй не сподобався. — І де ти таку красу знайшов?

— Ми вчилися разом, — Паша стиснув руку Діани і нахилився до її вуха спитати, яку страву їй подати. Йому до жуті не хотілося підтримувати розмову. Його дратувала присутність Рити, яка невідомо яким чином опинилася тут. Від цієї парочки він не чекав нічого хорошого. Треба якнайшвидше обсудити всі справи і тікати звідси. Дуже хотілося опинитися з Діаною наодинці. — Я поговорити хотів. На таможні проблеми виникли і з поставками добрив не все гаразд.

— Справи почекають, — відмахнувся Віктор, — ми тут для чого зібралися? Правильно: відпочивати. От і розслабся. Пий, їж, дівчинку свою пожамкай, а то сидиш з пісною пикою, настрій псуєш.

Паша стиснув кулаки, ледь стримуючись, щоб не вмазати нетверезому депутатчику. Діана відчула, як він весь підібрався, як напружилися його м’язи. Вона погладила його по руці, анітрохи не соромлячись чужих людей, що їх оточували. Лють відступила, Паша заспокоївся. Поруч із нею він ставав поступливим, добрішим. Наче відкривалася нова, покращена його версія.

— Усім привіт. – пролунало над вухом муркотіння Рити. Віктор посунувся — вона присіла поруч, поставила лікті на стіл, чарівно посміхнулась. Паша помітив, як Чорний дивиться на неї. - Про що розмовляєте?

- Я щойно сказав татові, що у нього дуже гарний бухгалтер, – Віктор спрямував на Риту виразний погляд.

- Бухгалтер? Нагадай - ка, коли це я дав тобі підвищення? — Паша не розумів, яку гру вона затіяла, але йому це все не подобалося.       Він з-підлоба зиркнув на Риту, і знову на виручку прийшла Діана.

Вона спритно перевела розмову на сферу лиж і підйомників. Рита, яка помітно стушувалася після питання Паші про підвищення, швидко оговталася і включилася в дискусію. Поскаржилася на погану роботу персоналу, що обслуговує траси, і непомірну плату за послуги інструкторів.

 Паша слухав в пів вуха, пару раз відповів на жарти сусідів по столу. Це були менти, бізнесмени, чиновники — всі ті, кого Чорний допустив до годівниці, з ким він прокручував справи. Іншим разом він би теж часто піднімав келих, посміхався дівчатам за сусіднім столом і піднявся б нагору з котроюсь із них. Тепер цього всього не хотілося. Єдине, що його хвилювало, була Діана, що сиділа поруч і явно почувалася не в своїй тарілці. Треба було скоріше її звідси увести.

Заграла приємна мелодія, назви якої Паша не знав. Відпочивальники, підігріті кількома келішками, потягнулися на середину зали. Діана теж встала і позвала Пашу.

— Потанцюй зі мною, — попросила вона.

— Я не вмію танцювати, — зізнався Паша, але встав. Знав, більше не витримає розмов про тачки, риболовлю і звірства податкової.

— Я знаю, — Діана поклала руки на Пашини плечі. Крізь тонку тканину сорочки відчувала тепло його тіла, — а ще в тебе нога болить. Ми тільки зробимо вигляд, що танцюємо. Просто мені так захотілося тебе обійняти, а танець - цілком законний спосіб робити це на людях.