Глава 28

Діана прокинулася і потягнулася в ліжку. Вперше в житті їй не хотілося нікуди йти. Вона лежала і пригадувала розмову з Павлом.  Ті ніжні слова та відверті зізнання зовсім не в’язалися з образом грізного Шинкаря. Ніяк не йшла з голови їхня сварка. Погрози, які зірвалися з його губ, насторожували, не дазволяли до кінця повірити йому. І нехай він шукав прощення і щиро каявся, та, інша сторона Шинкаря, лякала Діану. 

Вона ще не визначилася, як мусить поводитися з ним. Тримати на відстані чи підпустити ближче. Ще вчора в її житті не намічалося аргентинських пристрастей, а тепер в нього увірвався Паша і хоче все перевернути з ніг на голову. І хоч насправді вони ні про що не домовилися, навряд чи Паша відступиться. І те, що вона вже вдруге опинилася з ним в одному ліжку, ще не означає, що вона його дівчина.

Звісно вона не збиралася здаватися без бою, та і думки про Юру, хоч він повівся, як негідник, не давали спокою. Діана намагалася гнати їх, але вони вперто поверталися. Якби він теж думав про неї, то вже давно знайшов би спосіб побачитися. Надто він дивний, не схожий на жодного її знайомого чоловіка. Досить обманюватися. Вона його не цікавить. Свідомість потроху нагадувала епізоди, які мали би бути дзвіночками. А вона їх вперто ігнорувала. Діана хитнула головою, наче це допоможе позбутися спогадів, що турботливо підкидала їй пам’ять. Невже Паша знову стане ліками, які допоможуть все забути?

Діана так замислилася, що не відразу почула телефон.

— Привіт, Кіро.

— Привіт, сестричко. Може, вип’ємо кави сьогодні? Я буду у справах у Києві, матиму пару вільних хвилин.

— Яка чудова ідея, — відповіла Діана, не замислюючись. Взагалі - то вона чекала Пашу. Хоча конкретної зустрічі не планували, але їй хотілося, щоб він приїхав. Ввалився безцеремонно на кухню, а вона його б годувала вечерею. Цікаво, яка його улюблена страва? Вона не встигла дізнатися, що любить їсти Богдан, яку музику слухає, де буває, коли вони не разом? Про Пашу їй хотілося знати все. А почати варто з його дивного призвіська. 

— Чим закінчився вечір? — Кіру роздирала цікавість, і вона навіть не намагалася це приховувати.

— Він довіз мене додому і все, — попри теплі стосунки з сестрою, Діані чомусь не хотілося вдаватися в подробиці минулого вечора. Власне, і розповідати було нічого. 

— Зранку я не бачила його авто. Він зазвичай залишає позашляховик біля “Бурштина”. А от твій “міні” сиротливо поблискував чистими вікнами.

— Він помив мою машину? — розкрила рота від подиву Діана.

— Ну, для цього в нього є спеціальні люди. Але можна і так сказати.

Дана з Кірою сидять за столиком в кав’ярні, що поруч із сквером. Дощі нарешті схаменулися, повітря стояло чисте і дзвінке. Відчувався подих близької зими. Попри побоювання, що цього разу знову нічого не вийде, Діані хочеться вірити, що Паша — саме той чоловік, який допоможе їй повірити в себе. Його вчинки доволі промовисті, тож варто дати йому шанс і припинити врешті ловити журавля в небі.

— Так що у вас з Пашею? — не здавалася Кіра.

— Він залишився в мене ночувати, — неохоче сказала Діана і спідлоба поглянула на реакцію сестри.

— І…

— І він заснув.

— Що? Ти жартуєш? Він обхажував мене, допомогав весь день в ресторані, влаштував святкову вечерю і відвіз тебе додому, щоб поспати у твоєму ліжку? Сістер, ти мене лякаєш. Що ти зробила з хлопцем?

— Не починай, — Діана роздратовано дзенькнула філіжанкою по блюдечку, — я пішла в душ, він дивився телевізор…

— Телевізор, — закатила очі Кіра, — скільки тобі років? Навіть пенсіонери не дивляться телевізор. Ну добре, ви обидва чудово виспалися. А що було вранці? Ви надолужили згаяне?

Діана образилася на Кіру. Її сексуальне життя не привід для  насмішок. І коли кохатися з хлопцем вона вирішить якось без сестриних порад. Тому вона нахмурилася і не стала відповідати.

— Не бери близько до серця, — Кіра легенько смикнула сестру за волосся, — я просто дражнюся. Не хочеш квапитися — твоє право. Зрештою, це твоє життя. Тільки подивись мені в очі і скажи, що ти  тримаєш Павла на відстані витягнутої руки, не тому що мрієш про Юру.

— Не кажи дурниць, — ще більше розізлися Діана від того, що сестра прочитала її думки. — Нікого я не чекаю. Я не збираюся вішатися на шию чоловіку, який мене не хоче. 

— Добре, що ти це розумієш, — Кіра полегшено видихнула. — Бо Він учора приходив у “Ваніль” з жінкою. Знаєш, така ефектна, з довгим темним волоссям. 

— Для чого ти мені це говориш?

— Щоб ти остаточно заспокоїлася і зрозуміла, що справа не в тобі. Буває так, що обставини сильніше за нас. До речі, вони виглядала такими щасливими. Принаймні він, хоч і намагався не демонструвати цього.

— І ти, сестричко, приїхала, щоб мені це повідомити. Взагалі-то не для цього, але це була одна з причин. Розумію, тобі важко. Я не вправі давати тобі поради, але я не хочу, щоб Юра образив тебе. 

— Я не можу контролювати свої почуття, — Діана замислено катала кульку з серветки. 

— До чого тут кохання, — відмахнулася Діана.— Просто повітря свіже.

— Я і не казала, що ти закохана. Кохання, як дорога сукня — якщо пошита якісно, з дорогої тканини, то приховає недоліки і підкреслить достоїнства фігури. Так і Пашине кохання. Воно зцілює тебе, тож прийми його і носи як прикрасу.