Глава 27

Якби Юрі раніше хтось сказав, що він одружиться з дівчиною, яку врятує від гопників, розсміявся б тому в обличчя і засумнівався в його розумових здібностях. Юра взагалі не думав про одруження. Але життя часом вносить свої корективи. Дівчина, яку він захистив, насправді врятувала його у часи найбільшого розчарування, яке він міг собі уявити. Випадкове знайомство, яке могло закінчитися там, на темній вулиці, з Тетяною перейшло в серйозні стосунки.

 Таня не мала великих амбіцій. В інститут вона не вступила, й не особливо туди прагнула. Працювала офіціанткою і без жалю кинула роботу, коли Юра натякнув, що його дівчина не повинна носити брудні тарілки. Кілька років вони прожили в цивільному шлюбі, потім, коли Таня завагітніла, узаконили стосунки. З кожним днем симпатія зміцнювалася, додавалася вдячність і ніжність. З часом Юра з подивом зрозумів, що по-справжньому закохався в свою дружину.

 Після пологів Тетяна розцвіла і засяяла внутрішнім світлом. Вона стала чудовою матір'ю. Обожнювала дочку, читала спеціальну літературу про виховання дитини, могла годинами говорити про крихітку. На той час Юра закінчив університет, став на ноги, разом з другом відкрив фірму. Придбав шикарну квартиру для сім'ї.

 Але цього швидко стало мало. Юра відчував, що може і хоче більшого.  Мав комерційну жилку, яка дозволяла непогано орієнтуватися в різних сферах. Будівництво, автосервіс, торгівля – здавалося, немає сфери, яка б йому не підкорилася. Зрозуміло, що без допомоги покровителя, який забезпечував безпеку бізнесу, було б важче. Великий шматок пирога доводилося віддавати, та Юра не переймався. Всі в країні так працювали. Такі закони і правила, не йому їх міняти.

Удома Юра бував рідко, але Таня не нарікала. Вона чудово розуміла, що великі гроші легко не дістаються, Ввечері зустрічала привітною посмішкою та смачною вечерею. Таня стала ідеальною дружиною для ділового чоловіка. Юрі здавалося, що її таке життя влаштовує. Він кохав її, засипав подарунками. Йому і в голову не приходило, що вона занудьгувала і почала шукати розваг. 

 Сплчатку Юра цього не помічав. Будь-які тривалі стосунки стають рутинними і вимагають періодичних струсів. Вона хотіла їздити на курорти, а Юру не відпускали справи. Вона любила море, він — гори. В якийсь момент вони почали існувати нарізно, кожен у своїй площині, а, зустрічаючись вечорами, замість обмінюватись енергією, забирали одне в одного її залишки.

Юра вважав природним, що Тетяна зосередилася на сім'ї. Усі її розмови та інтереси оберталися навколо дитини та нових подруг. 

— Сходили б з дівками в театр  чи на виставку, — радив дружині, коли вона в черговий раз жалілася, що їй нудно і немає чим дихати в чотирьох стінах.

У театрах Іра відверто позіхала, виставки не любила, з усіх можливих розваг любила ресторани та нічні клуби. Тож коли в Тетяни трапився роман з Михайлом, Юра спочатку не повірив, а потім поїхав з міста. Це був удар, від якого він не оговтався і досі, хоч минуло багато часу. Він суворо дотримувався правила, що сім'я – найважливіше, дружина – головна жінка. Він нічого не збирався міняти. Тому так болісно сприйняв нову реальність, яка збила його з ніг. 

Юра, за звичкою, снідав у “Ванілі” улюбленими млинцями з м’ясом і згадував ті дні, коли млинці смажила йому дружина. І вона, наче відчула, що він думає про неї, зателефонувала. 

— Ти геть забув про дочку, — роздратовано сказала Таня, — ти не приїхав на вихідних.

— Я був зайнятий, — втомлено відповів Юра. Коли дружина хотіла, щоб він почувався винним, шантажувала його дочкою.

— Знову, — награно зітхнула Таня, — от через твою зайнятість сталося те, що сталося.

— Що ти хочеш? — тепер злився Юра. Такі розмови йому не подобалися, а вони останнім часом ставали частішими. Таня сильно змінила поведінку і риторику. Уже й Мишко наскучив?

— Я хочу зустрітися і поговорити, — тихо, майже пошепки, відповіла Таня.

— Нам немає про що говорити. Я у п’ятницю заберу Анютку після школи, і ми погуляємо. Попередь учителя. 

Юра від’єднався і замість злитися на дружину чомусь згадав, як колись вони втрьох після школи йшли не додому, а обідали в ресторані або гуляли в парку. Це було рідко, але тим цінніші такі моменти. Він пам’ятає кожен похід у кіно чи на батути.

 Він старався забути Тетяну. Не думати про неї. Хотів стати іншим: жорстким, сильним, щасливим, а дружину відправити в небуття. Але зараз, почувши її голос, слухаючи, як за сусіднім столиком сміється хлопчик, він згадав, який він був щасливий разом із своїми дівчатами. 

Юрі раптом стало сумно. Відчайдушно захотілося сховати обличчя в Тетянини теплі м'які долоні, забути сумніви, розчарування, все те, що тяжким тягарем збиралося всередині. Та було вже пізно. 

***

Рита сиділа біля барної стійки в “Бурштині” і цмулила “Криваву Мері”. 3/4 горілки, 1/4 соку — це був її особистий рецепт в ті моменти, коли настрій наближувався до позначки “нуль”. Бармен мовчки підсунув наступну склянку, коли перша спорожніла.

— Владку, ти — чудо, — промимрила Рита. Язик вже почав спотикатися об зуби.

— Важкий день? 

— Нікчемне життя, — Рита обдарувала хлопця сяйливою посмішкою і занурила руку в сумочку. Деякий час шаруділа в ній руко, потім намагалася нетверезим оком в темних шкіряних надрах роздивитися вміст, відтак втомившись, кинула її на підлогу і протягнула руку до Влада: Дай сигаретку.