Глава 25

Кіра закінчила ремонт в ресторані і запросила Діану на відкриття. Заради цього Діана пішла з роботи на годину раніше, щоб випередити початок години пік на дорогах. Та не одна Діана була такою розумною. Вечір п’ятниці підганяв містян подалі від загазованих вулиць ближче до озер, річок, дерев. День звільнення Києва — неофіційна назва того колапсу, що коївся на дорогах в кінці кожного робочого тижня.

По дорозі заскочила за пляшкою шампанського. Таку подію треба обмити як слід. Кіра добре потрудилася, впоралася без допомоги сестри, хоч Діана картала себе, що змушена була поїхати, тому не сперечалася, що святкувати Кіра вирішила в “Бурштині”. 

Діана припаркувалася і відразу побачила сестру на порозі клубу. Вона притопувала ногами від холоду.

— Замерзла? Чого не зайшла в середину? — спитала Діана, цілуючи сестру в щоку.

— Чекаю Пашу. Він буде через хвилину.

— Без нього не обійшлося, — буркнула Діана, — я думала, посидимо з батьками. Це ж сімейне свято.

— Я не могла відмовитися від запрошення, — ховала очі Кіра. — Він мені так допоміг з відкриттям. Прислав офіціантів на допомогу, зробив рекламу. Людей було не надто багато, та самій все одно було б важко. А ще це. Подивись яка краса. Жодної копійки з мене не взяв.

Кіра у захваті гортала фото на телефоні, демонструючі яскраву арку із повітряних кульок і неонову вивіску над входом. 

— Яка щедрість, — пробурчала собі під ніс Діана. Вона чудово розуміла, кому доведеться за ту красу платити.

— Ось і Паша, — сказала Кіра, Діана розвернулася і помахала рукою.

— Вибачте за запізнення. Довелося вирішити кілька питань, — він цьомнув Кіру у щоку і обійняв Діану за талію. -- Привіт, — сказав їй і торкнувся губами щоки.

— Дякую, що допоміг сестрі, — сказала Діана, коли вони зайшли всередину.

— Не варто. Я зробив це від щирого серця. Знаю, як важко починати бізнес без підтримки.

В залі було багатолюдно, як і очікувалося. У п’ятницю завжди багато народу, а сьогодні ще й виступав якійсь модний столичний діджей. Паша вибачився і відійшов у справах, посадивши дівчат за віддалений столик. “Тут не так шумно”, — пояснив він.

— Чому Олег не приїхав? Невже не зміг вирватися на пару днів? — Дана повісила шубку і дістала маленьке дзеркало.

Чоловік Кіри майже рік працював в Чехії. Справно надсилав гроші, але жодного разу не навідався додому. Кіра відразу спохмурніла і неохоче відповіла:

— Не відпускають з роботи. Каже, хазяїн звірюга, змушує працювати майже без вихідних, а вони терплять, бо бояться втратити місце.

— Дивно це якось. Часи рабства давно минули, — Діана мазнула губи блиском і провела пальчиком по бровам.

— Як у тебе з Павлом, — змінила тему Кіра. Я ж розумію, що він так старався не заради мене. 

— У нас було побачення. Він приїздив до мене на початку тижня. Ми добре провели час.

— І все? Добре провели час? — передражнила Кіра, — ти такими темпами заміж ніколи не вийдеш.

— Мене все влаштовує. Я не збираюся вискочити заміж після трьох днів знайомства і робити вигляд, що саме про це і мріяла, — це був невеликий, але відчутний укол для Кіри. Діана не дивилася на сестру. Навмисно нагадала Кірі історію її шлюбу, щоб вона нарешті припинала тиснути.

— Так, — Кіра подивилася на складені перед собою руки, — я зроблю вигляд, що цього не чула. А ти зрозумій, що не всі чоловіки козли. Є непогані екземпляри. Тільки треба впустити його в своє життя.

— Шинкаренко, по-твоєму, той, хто мені потрібен?

— Чом би ні, — стенула плечима Кіра і зробила знак очима. Паша повернувся з двома келихами вина.

— Я поганий кавалер, дівчата. Не вмію розділяти роботу і відпочинок. Та це востаннє, коли я вас покинув. Тепер я у вашому розпорядженні.

— А ми не нудьгували, правда, Діано?

— Так, — відповила вона, не дивлячись на Пашу.

Після другого келиха Кіра витягла Діану на танцпол. Діана не дуже любила танці, але час від часу вона не проти трохи розслабитися і віддатися ритмам музики. Свої нагороди діджей отримав недарма. Музика була чудовою, і незаперечним доказом була відсутність вільного місця на танцполі. Раптом у Діани виникло відчуття, що за нею спостерігають. Вона озирнулася. Паша стояв до неї спиною і розмовляв з барменом. Навколо танцювали люди, бігали промені прожекторів. Діана помітила кілької знайомих, але вони не дивилися в її бік. 

— Я відійду, — прокричала Діана на вухо сестрі і почала пробиратися крізь натовп.

Вона штовхнула двері туалету і зайшла всередину. Ополоснула руки в холодній воді, поправила макіяж. Дивне відчуття не покидало її. Так-сяк впоравшись із хвилюванням, вийшла із вбиральні  і завмерла. Притулившись до стіни навпроти, стояв Юра. У розстебнутому вороті сорочки видніється міцна шия. Він нахально дивився на Діану і посміхався.

— Привіт. 

— Привіт, — якомога спокійніше намагалася сказати Діана, але голос зрадницьки затремтів. Від нього йшли імпульси, з якими вона не могла боротися. 

— А ти не любиш нудьгувати, — сказав він, кивнувши погляд на танцпол.