Глава 17

Протягом усього зворотного шляху між ними зберігається гнітюча тиша. Телефон Діани задзвонив у той момент, коли їхні губи зустрілися, тіло стале легким, майже невагомим і готове було відірватися від землі. Абонент, що настирливо домагався відповіді, швидко повернув її на грішну землю.

 Діана кілька разів повторює собі, що нічого страшного не сталося. Ще нічого не ясно. Він її поцілував. Можливо вона себе накручує і те, що вона прочитала в очах Юри було хвилюванням. Тільки ніяк не вдавалося позбутися роздратування. Вона готова була прибити Пашу. Ну чому він телефонує саме зараз? Навіть мавпі було б ясно, якщо вона два рази натиснула “відбій”, то не хоче розмовляти. Стискаючи телефон, благає його заглухнути, він вщухає і за кілька хвилин знову розривається.

— Щось сталося? З дому телефонують? — питає Юра.

Діана важко зітхає і киває. Це відверта брехня, але правду зараз казати не хочеться. Вона трохи заплуталася, але вона розбереться чи відчувала насолоду від поцілунку з Юрою чи переконувала себе, що він їй подобається. 

— Так, — невпевнено бурмотить Діана. Брехня їй дається важко. Вона не встигла підготуватися. — Мама просить терміново повернутися.

— Я тебе відвезу, — в очах Юри недовіра. Він знає, що Діана бреше та не подає виду?

Місто маленьке. В будь-який кінець можна дістатися за лічені хвилини. Дороги додому не вистачає навіть для того, щоб придумати виправдання для раптової втечі і зміни насторою. Діана тішиться, що він нічого не питає. Допомагає вийти із машини і не відпускає її руки.

Діані вже починає здаватися, що вона, як завжди, забагато думає і накручує себе, як чує голос, від якого здригається, як від холодного душа.

— Опа, а я думку гадаю, куди це ти поділася. А ти тута. Нікуди не дівалася.

З прочиненої хвіртки стирчала голова Павла і белькотіла якісь дурниці. Скляні червоні очі горіли недобрим полум’ям, хоча губи посміхалися. 

— Павло, що ти тут робишш? Ще і в такому вигляді! — скрикнула вражена Діана.

П’янезний, він зумів утримати рівновагу, спершись спиною на огорожу. Діана ніколи не бачила Павла в такому стані, та й взагалі рідко бачила його, щоб оцінити його стан. Його несподівана поява сколихнула вихор хаосу в її житті, розсіявши думки та залишивши в стані безладу. Події розвивалися настільки стрімко, що Діана не мала можливості подумати про наслідки, до чого вони могли призвести. Вона і припустити не могла, що Паша так серйозно поставиться до їхньої… ммм … прогулянки і заявить на неї права. А як інакше пояснити те, що зараз відбувається?

 Чи потрібно завжди все ретельно планувати і продумувати? Чому б час від часу не піддатися імпульсу, не замислюючись про наслідки? 

Початкова ейфорія, яку вона пережила в дні після повернення, у поєднанні з теплим прийомом колишніх однокласників і батьків, викликала у неї відчуття сп’яніння і зрештою привела в обійми Павла. Але її світ раптово перевернувся, коли вона зустріла Юру і зникла у вирі емоцій. Це була любов, яка була такою ж сильною, як і юнацька закоханість. Стан, коли світ навколо  стає незначним, залишивши лише його чарівні очі, заспокоюючі руки та ніжні губи. Особливо, коли ви насолоджуєтеся смаком цих губ, бажання поцілувати когось ще просто зникає.

— Ааа. Це тебе треба спитати, — розтягуючи слова промимрив Павло. — Я тобі тефело… телепон… Коротше, я тут, а ти з ним?

Діана намагалася вловити раціональне зерно серед незв’язних вигуків п’яного чоловіка, але зрештою припинила свої зусилля. Єдине усвідомлювала: треба якнайшвидше його спровадити, поки він не наговорив зайвого. І так доведеться виправдовуватися перед Юрою. Ревнива вистава навіювала неоднозначні думки, не варто ще більше ускладнювати.

— Павлушо, — Кіра вибігла з будинку в самій футболці і кинулася до Павла. Підхопила його під руки і вимучено посміхнулася сестрі, — тобі треба відпочити. Ходімо я зварю тобі кави, а потім викличу таксі.

— Не треба мені цього всього! — гримнув Павло і приставив долоню до горла, — в мене ваша кава ось де. Я дурний послухав, а ви… 

Кіра кинула переляканий погляд на сестру, яка розгублено дивилася то на Кіру, то на Юру. Діана геть нічого не розуміла, адже думала, що вони з’ясували стосунки, як дорослі люди. А зі слів чоловіка виходило, що він мав якусь надію. Та звідки в нього такі думки?

Юра нічого не розумів, але дійство, що розгорнулося, неабияк його веселило. Йому було трохи шкода Діану. Її розгублений вигляд і червоні щоки вказували на те, що цей п’яничка прийшов по її душу. Юра не ревнував, не сумнівався в чесності дівчини, проте диму без вогню не буває. Зараз не варто влаштовувати мексиканські пристрасті. Поговорять завтра, без свідків.

— Я вже піду. Дякую за компанію, Діано.

Юра направився до свого седана, та не встиг ступити і кроку, як Діана кинулася йому навперейми. В очах бриніли сльози, вона нічого не казала. Просто благально дивилася в його суворе обличчя. Вона знову так розхвилювалася, що всі слова вилетіли з голови. Одна думка знову і знову проносилася в її голові: вони більше не побачаться.

— Все добре, Діано. Я зателефоную завтра.

— Братуха, не парся, — голос Павла прозвучав навдивовижу чітко. Зникли гнусаві нотки. Він весь підібрався, не тримався за огорожу. Стояв рівно, широко розставив ноги, — я піду, а ти залишайся. Дівчина он як дивиться. Зараз зомліє.