Глава 10

Діана сиділа на дивані і дивилася на планшеті серіал. Батько читав газету. Мати гриміла дверцятами духовки, випускаючи назовні божествений аромат яблучного штруделя. Кіра з Марусею будували замок із кубиків. Їхній будинок був теплим і затишним. Діана дивилася на екран, але думками була далеко. Вона пригадувала своє дитинство тут. В будинку ніколи не було такої тиші, як зараз. 

Завжди гучно працював телевізор, брязчав посуд, а маленькі Діана з Кірою рідко проводили час за книжкою чи малюванням. Найчастіше вони ганяли з кімнати в кімнату, билися подушками чи підспівували Queen, увімкнувши на всю старенький магнітофон. Мати ніколи не сварилася, але тепер пригадуючи своїх розбишак,  раділа, що Маруся така спокійна і чемна дитина.  

Вона кілька разів хотіла завести розмову зі старшою дочкою про особисте, та пригадавши минулу розмову, яка закінчилася демаршем збоку Діани та її сльозами, побоювалася чіпати цю тему. Минулого тижня, пустивши в хід шантаж, вивідала в Кіри, що Діана їде у відпустку з чоловіком. Хто він, скільки йому років, де працює Кіра або дійсно не знала, або просто не казала, давши обіцянку сестрі мовчати. Тому коли Діана з валізою, в якій лежали сарафани і купальники, з’явилася на порозі батьківської хати, більше здивувалася, ніж зраділа. Вона мріяла про щастя для своїх дівчат. І хоч Кіра рідко бачила чоловіка, який батрачив на заводі у Чехії, в розумінні Ніни Андріївни була щасливою жінкою. Мала чоловіка, доньку, незабаром буде мати і хату(слава Богу зять роботящий), а от Діана… 

Це її головний біль і щоденний клопіт. Мозок Ніни Андріївни постійно був зайнятий питанням, як влаштувати щастя дочки. Перебирала варіанти, пригадувала всіх достойних чоловіків їхнього містечка і все не могла визначити кандидата. До минулого вечора. Тобто майже ранку, коли великий чорний джип зашурхотів гравієм перед брамою. Ніна Андріївна встала попити води і за звичкою підійшла до вікна. Передсвітанкову тишу розрізав шум мотору і хлопання дверцят. Вона відразу впізнала машину Шинкаренка. Ще більше здивувалася, коли з авто вийшла Діана. Павло галантно подав їй руку і поцілував на прощання. Збентежено хмикнувши, Ніна Андріївна поспішила до ліжка.

 Сон не йшов. Вона крутилася з боку на бік, мозок, аналізуючи побачене, шалено працював. Пашку вона не любила. Ще відтоді, коли Діана прийшла додому в сльозах і з розірваною курткою в руках. Вона так і не пробачила дитячих пустощів і зіпсованої нової куртки розбишаці. До старих рахунків додалися і нові. Люди казали, що гроші Шинкаренко заробляє нечесним шляхом. Обманює людей, не гребує фізичною розправою з тими, хто не погоджується добровільно за копійки продати паї. Звісно, відкрито ніхто про це не говорить. Так, шепочуться попід тинами, бо побоюються. Не так давно сталася та історія з головою сусіднього села, тож краще з Шинкаренком не зв’язуватися. І Діанці заборонити. Хоча непогана була б партія. Із худосочного шмаркача він перетворився на видного чоловіка, ще й з грошима. На хвилиночку Ніна Андріївна уявила, як би позеленіли від заздрощів сусіди, якби в зяті до неї прийшов Шинкаренко, та відкинула цю думку. Не в грошах щастя. Особливо, якщо ті гроші заляпані брудом, перемішаним із кров’ю. 

Діана навшпиньках прокралася до своєї кімнати. Раніше вони ділили її з сестрою, згодом батько зробив невелику прибудову, збільшивши площу будинку. Як вони з сестрою раділи, що матимуть окремі кімнати. По первах Діана натішитися не могла тишею і вільним простором, але дуже скоро дівчата почали надовго залишатися в “старій” кімнаті. Кіра навіть матрац кинула на підлогу і час від часу спала на ньому. Батько сварився: “Навіщо я ото строїв? Щоб ти по підлозі, як собака, качалася?” Дівчата сміялися. Знали — батько кричить, та не злиться. Не знайшовши молодшу дочку в її новому ліжку, ішов до кімнати Діани, ставав в одвірку і милувався своїми дівчатами. Його сувора чоловіча душа м’якшала від тої сестринської любові, яка зігрівала будинок у найлютіші морози.

Нині ж Діана подумки подякувала батькові, що заморочився з окремими кімнатами для них із Кірою. Це вельми зручно, коли повертаєшся додому під ранок. Не треба нікому нічого пояснювати. Тихенько ковзнула під ковдру і з насолодою заплющила очі. Був довгий день. Вона дуже втомилася.

Прокинувшись зранку, Діана відразу наштрикнулася на допитливі очі матері. Ніна Андріївна зрання клопотала на кухні, бо не могла всидіти на місці. Результати її збудження покривали великий кухонний стіл: млинці з м’ясом і сиром, борщ, котлети і запечений короп.

— Ма, ми чекаємо у гості аглійську королеву? — Діана від подиву забула, що збиралася заховатися від маминих розпитувань у ванній. Кількість готових страв її злякала, вона на мить втратила пильність, чим і поспішила скористатися Ніна Андріївна.

— Не королеву, звісно. Може, хтось інший не менш видатний завітає, — багатозначно підвела брову жінка.

Діана підхопила з тарілки велику оливку і закинула її до рота.

— Ти запросила гостей? Ми ж домовлялиля відсвяткувати у сімейному колі. Навіщо ти бенкет влаштовуєш?

— А я нікого не запрошувала. Та близькі люди можуть приходити без запрошення. Не можу ж я зганьбитися перед майбутнім зятем.

Діана нервово смикнулася, оливка підстрибнула на язиці і перекрила дихальне горло. З трудом відкашлявшись і витерши сльози Діана простогнала:

— Господи, знову рибу за гроші. Який зять, мамо?

— Ну, тобі відніше, — підтиснула губи Ніна Андріївна. — Я ладна думати, що ти була у чоловіка. А порядні дівчата не ночують у чужих чоловіків. Тільки якщо планують з ним серйозні стосунки. А серйозні стосунки, у моєму розумінні, це…