Глава 9

Із прокуреного бару вони вийшли на свіже вечірнє повітря. Діана з насолодою вдихнула свіже нічне повітря. Там, всередині Діана відчувала підвищену увагу збоку колишніх однокласників. В школі вони були дружними, Діана хоч була дочкою вчительки, не вдавала з себе якусь особливу., брала участь у всіх витівках, які вони спільно видумували і втілювали у життя. Від мами їй за це перепадало, але не дуже. Ніна Андріївна розуміла, наскільки важливо для дитини не випадати з обойми, бути частиною колективу. 

Телефонний дзвінок безцеремонно вклинився у розмову. Дзвонив  Пашин заступник,  скаржився, що потрібні зрушення по одній делікатній справі  не знайдуть розуміння у декого з партнерів. Павло уже зробив чималі зусилля і витратив в цьому напрямку неабиякі кошти, тож більше не хотів чути безглузді відмовки. Його відповідь прозвучала жорстко, різко та безапеляційно. Відчитав бідолаху, як школяра,  у двох словах дав потрібні вказівки і відключився.

Впіймав скоса здивований погляд Діани.

-- Круто, -- резюмувала вона.

– Працювати не хочуть, лежні. Думали, я гроші задурно платитиму,. – невдоволено висловився Павло.

- Чим ти тепер займаєшся, якщо не секрет? - поцікавилася вона.

– Усім потроху.  Після того, що ти почула, будеш думати про мене бо зна що. Насправді з Олегом ми друзі. Просто маємо різні погляди на… ведення бізнесу.

— Угу. Не треба мені пояснювати. Я не хочу так багато знати про тебе. Це зайве.

— А я хочу.

— Що?

— Дізнатися про що ти думаєш, хто тебе так засмутив, чого не жодного разу не була на зустрічі випускників. І яку каву ти п’єш, шоколад чорний чи молочний і…

— Кава і шоколад — чорні. 

Павло так ніжно погладив великим пальцем кісточки її долоні, що вона ледь це відчула.

— А на решту запитань буде відповідь?

— Думаю, наразі цього буде достатньо, — Діана подумала, що робить дурницю, але руку не забрала. Що страшного в тому, що колишній однокласник потримає її за руку?

— Боже, як ти мені подобалася, — прошепотів Павло.

— Невже?

Павло міцніше потиснув руку і Діана відчула, як вибухають почуття і прискорюється пульс, наче вона раптом прийшла до тями після довгого сну. Діана не відривала погляду від великого пальця Павла і здивовано спостерігала за тим, як він легенько пестить кісточки її руки.

Богдан, звичайно, виявився великою сволотою. Все, що відчувала до нього, пішло, випарувалося. Самій не вірилося, що так буває. Ще вчора мріяла, вийти за нього заміж, а сьогодні навіть бачити його не хотіла. 

Діана упіймала себе на думці, що їй хочеться, щоб Паша її поцілував. Вона засоромилася свого рвучкого і нескромного бажання. Ніколи за собою нічого подібного не помічала. Може, це просто вино досі не вивітрилося?

Вона ніколи не мала зв'язків на одну ніч. Ніколи сп'яну не цілувалася з чужим коханим. Ні разу не прокидалася, шкодуючи про те, що трапилося. Вона завжди робила все правильно. Вона прислухалася до свого серця. Воно залишалося спокійним. Не трепотіло від хвилювання, яке притаманне почуттям, що мали б зароджуватися. Може, вона романтична дурепа і серце не потрібно задіювати кожного разу, коли симпатичний чоловік бере тебе за руку?

Паша -- чоловік видний. високий, кремезний і має ту саму чоловічу чарівність, яка зводить з розуму жінок. Він із того типу чоловіків, які вальяжно заходять до бару, лукаво посміхаючись. Але він не викликає у Діани жодних почуттів: ні хвилювання, ні трепету. Лише цікавость змушує її не прощатися, а почекати, що буде далі.

Вони дочекалися таксі і поїхали. Тільки не додому. Павло продиктував свою адресу. Він поцілував її біля вхідних дверей. Потім ще раз у передаокої. Вони застрягли там надовго, пристрасний поцілунок, здавалося, тривав вічність. А потім почали зривати один з одного одяг. На мить Павло зупинився. Для того, щоб помилуватися ідеальною формою жіночих грудей. В нього було багато жінок. Особливих критерій зовнішності в нього не було. Не мав значення колір волосся чи зріст. На розмірі ліфчика теж не зациклювався. Та коли побачив повні, бездоганної округлі лінії грудей і ніжно-опуклі плечі, не стримав захопленого стогону.

Її солодка духмяна шкіра так смакувала, що Паша забув про все на світі. Він підхопив її на руки, врізався в стіну та не відпускаючи губ гладив живіт, м’яв сідниці. Геть забув про захист, а коли схаменувся, вона зупинила його:

— Я приймаю таблетки. Не йди. Продовжуй, будь ласка.

— Як скажеш, — прошепотів їй у скроню.

Діана відчувала спиною жорсткий килим. Вони так і не дісталися спальні. Гостра, на межі болю, насолода відступила. Тепер вона відчула сором. Вона не кохала Павла. Чому ж тоді лежить на підлозі в його квартирі, намагаючись вирівняти дихання?

Очі звикли до сутінків, але Паша, як і раніше, залишався темним силуетом поряд. Всім правим боком вона відчувала тепло його тіла. Він був сильніший і підтримував куди кращу форму, ніж Богдан. Вона думала, що в її житті не буде інших чоловіків. Думала, що до кінця днів уже не переспить ні з ким, крім Богдана. Тільки він був їй потрібен, тільки його вона хотіла. І де він зараз? Не вчини він, як покидьок, Діана ніколи б не переспала з Павлом. Життя, безумовно, сповнене сюрпризів.