Глава 8

Даремно вона запропонувала йому випити. І про що вона тільки думала? Стільки разів Діана уникала хмільного зборища під благопристойною вивіскою зустрічі колишніх однокласників і жодного разу не жалкувала. А тут добровільно прийшла на цей ярмарок марнославства і зрозуміла, що то була помилка.

Бар був сповнений ще молодих людей напідпитку. Павло постарався, щоб заклад закрили на спецобслуговування, були тільки свої. Діана мимоволі їх розглядала. Наталка Задніпрянська помахала рукою, і Діана мимоволі замилувалася граційною фігорою колишньої однокласниці. Вона з тих жінок, які примудрялися іиглядати надзвичайно при будь-яких обставинах. Вона голосно сміється, схопивши під руку Вадіка Зотова. Він середнього зросту, у нього світла, коротко стрижена потилиця, під тмною сорочкою вимальовується черевце. Діана  відчуває легкий укол розчарування: час безжальний для декого. Колись Вадік розбивав жіночі серця десятками, зараз це був непримітний чоловік середнього віку.  Діана одразу докоряє собі за ці думки: хіба зовнішність має значення, якщо він хороша людина і добрий сім'янин? 

Всі вони здавалися їй старшокласниками, які закинули наплічники додому і вирішили відірватися після тижня нудних уроків і домашніх завдань.  Дівчата верещали і волали за шинквасом, намагаючись перекричати музику. Паша намагався відволікти хлопців від розмов про роботу і згуртувати колишній 11-Б за великим накритим столом. Його тривожне зосереджене обличчя видавало досаду. Він планував цікаве спілкування з друзями, а по факту вийшов бедлам. Діана смоктала з келиха добре вино, голова її починала боліти. Ноги гули після довгої пішої прогулянки вгору схилом. 

І взагалі, що вона тут робить? Вона і забула, наскільки вони всі різні. Хоча були дружними у школі, з роками змінилися і всі вони, і коло інтересів. Дорослі люди, що намагаються хоча б на один вечір забути про свої проблеми. І багатьом це вдається. Чому ж тоді Діана постійно дивиться на телефон і мріє піти додому вкластися в ліжко?

Коли Паша ввечері зайшов за Діаною, настрій її здавався піднесеним. Паша постійно жартував,без упину розповідав, як минулого тижня перевершив усіх на полюванні. І як поділився здобиччю з менш удачливими товаришами. Пригадав, як минулого року влаштував піратську вечірку, куди запросив весь клас.

На початку вечора Діана перебувала в ейфорії від зміни оточення, від щирої радості друзів і рідних, коли вона зустрічала когось із них у місті. А під кінець почала сумувати за своїм звичним життям. За спонтанними вечерями на даху висотки, за нічними катаннями на мотоциклі, за піцею біля телевізора. За всім тим, що пов’язувало її з Богданом.

Діана відпила великий ковток вина. Богдан часто водив її в подібні місця. Він знав усі найкращі бари в Києві: крихітні, стильні, неяскраво освітлені, де він сидів за столом навпроти неї і вони розмовляли. Їхні розмови ніколи не спотикалися. Їм легко вдавалося розсмішити один одного. 

Паша кидав на Діану винуваті погляди із дальнього кутка бару, де розмовляв з Олегом Супруненком. Розмова велася на підвищених тонах, але музика і загальний шум не давали розібрати, що саме так розлютило Пашу. Діані набридлі жіночі балачки про дітей і чоловіків. Вона вирішила попрощатися з Пашею (ян -не-як він її запросив) і піти додому. Вона не збиралася підслуховувати, та чоловіки так розпалилися, що перекрикували гамір і Скрябіна.

— Досить грати в ігри, Шинкар, — лютився Олег. — Ти чудово знаєш, про що я.  Твій бізнес вже половині села поперек горла. Зав’язуй з цим.

— А то що? — в голосі Павла були зухвалі нотки, яких Діана досі не чула.

— Можливо, не зараз, але й на тебе знайдуть управу. Та задумайся на хвильку, якої шкоди ти завдаєш громаді.

— Якби ти не артачився, ми б обоє були в шоколаді. Ти лише уяви собі прибутки, які ми могли б отримати, якби об’єднали наші ресурси та таланти, а не постійно підривали один одного. Крім того, ми уникнемо будь-яких юридичних наслідків, які можуть виникнути, якщо стане відомо про наші оборудки.

— Тобто ти визнаєш, що порушуєш закон? 

— Просто констатую факти. Ми обидва знаємо, як працює наш бізнес. Це не питання провини, а питання пошуку шляху вперед.

Діана насторожилася. Хотіла дослухати розмову до кінця. Звинувачення Олега були серйозними, але Паша помітив її. Вираз його обличчя миттю змінився. Злобна гримаса перетворилася на улесливу посмішку. Він змінив тон, не задоволений тим, що дівчина, до якої вирішив позалицятися, стала свідком спору.

— Давай так. Знайдемо кращий час і місце для обговорення робочих моментів. Поки що будемо співпрацювати в певних сферах, де це має сенс. Якщо все-таки наважишся, можемо створити взаємовигідну домовленість, яка забезпечить наш успіх.

По хмурому обличчю Олега Діана зрозуміла, що раптова зміна поведінки Павла не сподобалася йому. Та він вирішив закінчити розмову. Можливо, завадила Діана. Можливо, скінчилися аргументи.

Павло винувато посміхався і колупав великим пальцем гудзик на сорочці.

— Вибач, що покинув тебе. Робочі моменти.

— Я розумію. Ти не повинен мене няньчити, — холодний тон дівчини не залишав сумнівів: ще й як повинен був.

— Я зараз викличу таксі і відвезу тебе додому. А завтра ми поговоримо. Окей?

Від цього “окей” Діану пересмикнуло. Чого не варто робити дорослому чоловіку, то це шморгати і терти ніс долонею, а також ні в якому разі не вставляти в мовлення іншомовні слівця. Це дратувало її ще зі школи. А в школі її дратував Паша. А коли ці два подразники поєднувалися, то було вже занадто.