Глава 6

У «Бурштині» веселощі були в самому розпалі. Тут, як завжди по суботах, зібралися місцеві мажори. Шинкар любив збирати свиту навколо себе, святкуючи завершення робочого тижня. Гучні крики, вульгарні жарти та заливистий сміх наповнювали все приміщення. Серйозні чоловіки, позбувшись краваток і піджаків, відривалися на повну.

— А пам'ятаєте ту руду… адміністраторку з “Формули”? - Басив Василь Левін.

Гучні вигуки здивування та веселощів наповнили повітря, а за ними – веселий сміх.

— Гаряча штучка, — підхопив Дмитро Прокопчук. — Так упадала за Шинкарем.  Дівка дивилася очима недоєної корови. А він її продинамив.

— Зізнатися, ніжки були офігенні, — зауважив Шинкар, роблячи ковток пива.

Чоловіки заіржали, дружньо поплескуючи друга по плечу.

— А ця…ммм… як її… танцівниця з вар’єте…

— Ти про Ритку?, — згадав Левін, — її не займай. Вона отримала підвищення. Більше не трусить задом. Трудиться офіціанткою.

— Ага, всім відомо, як вона трудилася у Пашкиному кабінеті, — зареготав Прокопчук.

— Та годі, пацани, пораділи б за друга. В нього, на відміну від вас, є регулярний секс. Голвне, щоб Ритка не загнала його під каблук, бо скоро і в сауну не буде з ким сходити, - глузливо сказав Василь.

- Спокійно, хлопці! Сауна — то святе, — сказав Павло, задерикувато підморгнувши  Прокопчуку.

— А давайте прямо зараз поїдемо.

— Тьолок покличемо, — мрійливо простягнув Василь.

Хлопці схвально загули.  Але Павло якось відволікся, задумався. У вухах лише часом звучали уривки фраз «цицьки», «задок».

Це була невід’ємна частина його життя. Він і не хотів, як жити інакше. Він навчився добре вести бізнес, хоч і не нвчався у престижному виші. Взагалі не навчався. Коледж був для галочки, точніше для мами. Решта — шалене бажання мати купу грошей. Щоб купити всіх. І в цьому він був неперевершений. Пер до цілі,вражаючи супротивників своїм натиском і безпринципністю. Методи не мали значення. Головне — перемогти. Залякати, вмовити, підкупити. Він мав чіткій план, а мозок будував стратегію та виробляв тактику. Скоро від витіснив дрібних гравців. Тепер вони пашуть на нього, або платять данину за право працювати на його землі. 

- Не я такий -- життя таке, - любив повторювати Шинкар черговому незадоволеному фермеру, чиї землі він забирав за борги. 

Хто пам’ятає, що жорстокий  і аморальний Павло Шинкаренко у школі був тихонею і був закоханий у дочку вчительки? Ті, хто про це пам’ятали, воліли не згадувати. Заради свого ж блага.

- Гей, Шинкар? Минулу нічку з Риткою згадав? — жартівливо гукнув Прокопенко.

У мозку чомусь виникло обличчя Діани. Але Павло рішуче прогнав непотрібні думки. Сьогодні він хотів розслабитися. Випити з друзями. Тиждень видався складним. Павло почувався виснаженим і спустошеним. Від сексу він би не відмовився, та клеїти когось із тих дівуль, що призивно дивилися убік їхнього столика, не хотілося. Ритка була завжди готова, але не приваблювала сьогодні.

— Хлопці, я, мабуть, піду, — сказав він, чим здивував друзів.

— Агов, а сауна? Я уже дівкам подзвонив, — ображено вигукнув Левін.

Не звертаючи уваги на підколки, Шинкар бадьорим кроком пройшов до виходу.

* * *

Спритно лавіруючи потужним автомобілем між рядами машин, Шинкар насвистував невигадливу мелодію. Рух знову зупинився, чим викликав невдоволення Павла.

Співати розхотілося і залишалося тільки нервово постукувати пальцями об кермо і крутити головою в пошуках просвіту у щільному потоці.

Раптом погляд натрапив на знайому постать біля дверей супермаркету. Ритка! Павло сподівався, що вона не помітить його авто, але в цієї дівки радари були налаштовані на Шинкаря чітко.

Недовго думаючи дівчина замахала рукою і кинулася через стоянку магазину на проїжджу частину. З усіх боків почулося обурене виття клаксонів.

Павлу довелося з’їхати з дороги і вивернути на бровку, щоб не заважати руху. 

— Привіт, милий, — дівчина зручно вмостилася поруч з Павлом, закинувши пакети на заднє сидіння.

Від її хриплого голосу по тілу Павла розповзлося роздратування. Він не відповів. Лише коротко кивнув. 

— Ти був у “Бурштині”? Чого так рано пішов?

Дівчина нахилилася і поцілувала Павла в щоку. Запах парфумів і ментоловиї сигарет викликали приступ нудоти. 

Паша повернув голову і, примружившись, подивився на дівчину незадоволеним поглядом. Здавалося, він зовсім не здивований зустріччю.

— Втомився. Хотів раніше лягти спати, — прозвучало не дуже привітно.

— У мене сьогодні вихідний… Думала, закинути торби додому і приєднатися до тебе — почала Рита, трохи розгубившись від його ворожого тону.

— Підкину тебе. Все одно по дорозі, — Паша явно намагався її позбутися і не приховував цього.

— Я думала провести цей вечір з тобою, — сказала Ритаа, поклавши руку на Пашино коліно і злегка погладила.

Він скривився як від зубного болю.

— Я хочу спати.

- Як скажеш, любий. Тобі дійсно треба відпочити.

Вона відвернулася до вікна. Тихо вилаявшись, Шинкар, завів мотор.

— Може, мені краще було викликати таксі? — не витримала Рита. Павло поводився дивно. Вона не знала, що було причиною поганого настрою і хотіла це з’ясувати.

Він промовчав. Нарешті обернувся і зміряв її  лютим поглядом.

- Треба було раніше подумати, що краще. Тепер просто помовчи. Голова зараз лусне від твого базікання.

Риту пробив холодний піт. Може, у Павла з’явилася інша, а вона, як ідіотка, вішається на нього. Хоча ні. Якби хтось був, дівчата з ресторану вже б їй донесли. 

— Добре, любий. Не злися. 

Біля Ритиного будинка Паша згріб пакети і тицьнув дівчині в руки. Рита не встигла перехопити пакунки. Пролунав тріск -- переповнений поліетиленовий пакет розірвався і на хідник посипалися упаковки зеленого салату, кілька пакетів з фаршем, сир… Кілька помвдорів покотилися під машину. Рита похабцем кидала все в розірваний пакет.