Глава 3

Зазвичай після роботи вони зустрічалися в якійсь кав’ярні — благо, їх у місті було так багато, що кожного тижня можна було обирати нову. Вони дегустували напої, дуріли, як діти, і зрештою опинялися в Діани на квартирі. Вона одразу кидалася готувати вечерю, але Богдан зупиняв її на порозі кухні поцілунками, не дозволяючи робити «дурниці».

Останнім часом Богдан змінився. Став похмурий, рідше возив її на набережну, де вони любили сидіти, звісивши ноги з парапета. Діана списувала все на втому: Богдан цілими днями розвозив замовлення з ресторану, і не дивно, що ввечері сил на прогулянки бракувало.

— Хочеш, я тобі борщу зварю? — запропонувала вона якось, намагаючись розвеселити його.

Замість відповіді Богдан потягнув за пояс її шовкового халата. Тканина ковзнула, оголивши плече. Шорсткі пальці лоскотали шкіру.

— Не будемо витрачати дорогоцінний час на дурниці. Замов піцу, — промовив він, навіть не дивлячись на неї.

— Піца — то холостяцька їжа, — скривилася Діана. — А в тебе є жінка.

Їй подобалося думати, що вони справжня пара. Їй хотілося будувати з ним спільне майбутнє.

Діана звикла жити, як хочеться, а не як заведено. Вона легко змінювала роботу і чоловіків, якщо вони переставали приносити радість. Їй подобалося життя без прив’язки до сімейних традицій чи обов’язкових вечерь перед телевізором. Можливо, тому вона так рідко навідувалася до батьків, хоч і ніжно любила їх.

Чому ж тоді їй так сильно хотілося зварити йому борщ, насмажити млинців чи, прости Господи, наліпити вареників?

Мама казала, що в Діані «дозріла» потреба про когось піклуватися. Вона часто повторювала: «У кожній жінці рано чи пізно прокидається материнський інстинкт». Може, через те, що Богдан був молодший, їй так хотілося приміряти роль матусі?

— Коли вже я побачу того хлопця, який змусив тебе навчитися варити борщ? — донімала мама. Її ідея фікс — видати волелюбну старшу доньку заміж — з роками ставала дедалі наполегливішою.

Від постійних розмов про «особисте» мама перейшла до агресивних натяків і порівнянь із сусідськими дівчатами, які «не крутять носами» і «не шукають принца».

З одного боку, Діані хотілося порадувати маму й розповісти про Богдана. А з іншого — боялася, що та обрушить на нього потік радості, до якого він не готовий.

Ні, знайомство з рідними — це наступний етап. До нього ще потрібно дійти.

Зараз Діану цілком влаштовувало бурхливе життя, яке почалося з появою Богдана. Про сімейний затишок думати було зарано.

Вони могли годинами сидіти в кафе: він пив американо, вона — лавандовий раф. Вони ділилися враженнями про прочитані книги, гуляли й милувалися картинами вуличних художників. Одного разу він навіть повів її на концерт невідомої групи, і тоді Діана побачила, як сяють його очі, а руки перебирають струни уявної гітари.

— Знаєш, я все життя мріяв грати в групі, — зізнався він. — Ми з хлопцями по вихідних збиралися в гаражі мого старого. Грали так, ніби перед багатотисячним натовпом.

— А потім? Чому ти зараз не граєш? — поцікавилася Діана.

— Батьки вважали, що це несерйозне заняття. Чоловік має годувати родину, а бринькання на гітарі — то не надійний спосіб заробітку.

Це був єдиний раз, коли Богдан розповів щось про себе. Більше нагоди розпитати не було. Побачивши, як він засмутився, Діана вирішила не лізти в душу.

А потім він зник.

Діана все чекала: дзвінка, смс, коротенької фрази в дірект. Бодай натяку, що він їй не наснився. Але нічого. Як і не було прогулянок, шалених танців у клубі, співів у караоке.

— Невже він нічого про себе не розповідав? — обурювалася Кіра. — Ти спала поруч із незнайомцем! А якщо б він тебе пограбував?

Діана відмахувалася, але в глибині душі визнавала, що сестра має рацію. Вона просто не хотіла зіпсувати їхній роман буденними запитаннями на кшталт: «Хто твої батьки?» чи «У тебе є брати й сестри?»

Її хвилювали лише їхні почуття. Можливо, тому вони так добре доповнювали одне одного.

А потім — порожнеча. І реальність, у якій вона прокинулася одна.