Глава 2

Кілька хвилин знадобилося Діані, щоб привести пульс у норму. Все-таки йога і дихальні практики — корисна річ. Завжди розсудлива і поміркована, вона звикла для будь-якої проблеми шукати раціональне рішення. Дістала невеликий записник з обкладинкою зі справжньої шкіри — подарунок коханого. Туди вона записувала ідеї для фотосесій, складала список справ і план на тиждень. Так було легше все тримати на контролі і не забивати голову зайвою інформацією. 

— Наша Діана — леді досконалість, — любила повторювати Кіра, — вона нічого не забуває, її неможливо вивести з себе.

Передусім Діана відкрила на телефоні канал новин. Всі автопригоди, надзвичайні ситуації від розірваної труби до сварки сусідів висвітлівалися тут. Якщо, не дай боже, сталося щось жахливе, уже мали написати. Діана кілька разів прокрутила стрічку вгору і вниз — кілька аварій у місті і жодної на трасі. Що ж, це добре. 

Наступний крок — зателефонувати друзям Богдана. А з цим виникли проблеми: вона не те що не мала телефонів його друзів, вона не знала жодної людини з його оточення. Діана ніколи не замислювалася над цим. Виходить, він існував в якомусь вакуумі. Вони зустрічалися кілька разів на тиждень, гуляли, вечеряли, кохалися в її квартирі і розлучалися до того моменту, поки він не прохрипить у слухавку: ”Я буду за десять хвилин”. І їй вистачало часу, щоб ззастрибнути в джинси, мазнути губи блиском і вийти на вулицю. А познайомитися з друзями, розпитати про родину і роботу — не вистачало. Хіба це найважливіше?  Діана не хотіла витрачати час на неважливі речі. 

Вусань у касі паркінгу поруч з аеропортом здивовано подивився на Діану, коли вона подала йому квитанцію і сказала, що забирає авто. Машин на парковці було небагато, тож він запам’ятав, що дівчина заплатила за сім днів. Розпитувати  не став. Мовчки зробив відмітку в комп’ютері і побажав гарної дороги. 

Діана повільно їхала майже порожньою трасою. Почасти через погану видимість, почасти, щоб роздивитися узбіччя. Раптом якась машина злетіла з дороги. Але все було в порядку. Мовчазне узбіччя чорніло мокрим грунтом, жодної припаркованої чи понівеченої автівки.

Багатоквартирний будинок привітно світився жовтими вікнами.  Діана тремтячими руками нишпорила по підкладці сумки в пошуках ключів. Нарешти відімкнула двері і ввійшла в темну вітальню. Надія побачити хлопця, що просто заснув на канапі, розбилася на друзки —жодного звуку. Квартира порожня. Її думки оберталися, як карусель, не зупиняючись, аж раптом блискавкою сяйнула одна: сноуборд.  Вона зробила великий крок до дверцят комори, де зберігала речі, якими не користувалася щодня, і розчахнула їх. Праворуч біля стіни завжди стояв сноуборд Богдана. Тепер його там не було. Його найкоштовніша річ. Богдан не раз говорив Діані, погладжуючи його блискучий бік, що це не просто дошка, це невід’ємна частина його самого. Діана пройшла в кімнату і сіла на краєчок дивана. Нарешті до неї дійшло, що сталося.   Хлопець накивав п’ятами!  Яка ж вона дурепа! Ледь не збожеволіла, думаючи, що він потрапив під вантажівку. А він просто втік. 

День, якиий мав стати початком нового життя перетворився на кошмар. Вона покладала велику надію на цю поїздку. Сподівалася підштовхнути Богдана до рішучих дій, вивести їхні стосунки на новий рівень. Вона згадала все, про що вони з хлопцем говорили раніше, всі обіцянки і плани, які вони будували разом.   Знову і знову прокручувала в голові їхні розмови. Може, вона чимось образила його?  Ні. Все було добре. Принаймні їй так здавалося. Так, Богдан не надто зрадів, побачивши рекламний проспект, що Діана принесла з туристичної агенції. Тоді їй здалося, він розгубився, бо не очікував пропозиції від дівчини. Та чорт забирай, двадцять перше століття за вікном! Жінки давно навчилися робити перший крок і не чекають, поки милий дозріє. Так можна і не дочекатися. Освідчитися першою було трохи лячно, але чекати було несила. Гаряче сонце, лагідні морські хвилі здатні розтопити найміцнішу кригу. Діана купилп на двох до Єгипту.  Відразу зателефонувала сестрі, щоб розказати про свій план.

Кіра покрутила пальцем біля скроні, коли дізналася про щедрість сестри.

— Тобі не здається, що ви мали б вкластися п’ятдесят на п’ятдесят?  

— Тоді б це був не подарунок, — відповіла Діана. — Я хочу показати, наскільки він дорогий мені.

— Аж занадто дорогий, — пирснула Кіра.

 Діана змушена була погодитися. Вона добряче витратилася: перша лінія, ол - інклюзів, власний пляж.  Все по вищому розряду. Хіба від такого відмовляються?  Може, вона його образила? Неправильно зрозуміла? Вона ставила собі надто багато запитань, а відповіді не знаходила. Вона так добре все розрахувала — і треба ж таке. 

Не дарма подруги казали, що вона занадто прагматична. Говорили, що в неї кам’яне серце, бо жоден хлопець не спромігся змусити його битися скоріше.  Діана ніколи не кидалася в омут кохання, допоки не зустріла його.  

Так, це було саме кохання. Вона зрозуміла це раптово, стоячи біля запітнілого дзеркала у ванній. Водила щіткою по волоссю, намагаючись пригладити неслухняні кучері. Вони закручувалися в різні боки і зазвичай дратували.  Богдан сміявся, казав, що вона схожа на кульбабку. Діана не ображалася, але старанно вирівнювала волосся праскою.

 Цього разу  рука потяглася не за праскою, а торкнулася губ. Діана ще відчувала смак поцілунку і тепло його рук на своїх плечах, хоч і прийняла душ. Це раптове усвідомлення приголомшило і злякало дівчину. В її плани не входило закохуватися.  

Діана ніяк не могла зрозуміти, як таке сталося. Як вона, маючи досвід вдалих і невдалих стосунків, дозволила собі сп’яніти від одного погляду молодшого на три  роки юнака. 

Їхній роман розпочався бурхливо і весело. Важкий робочий день добігав кінця. Зйомки для реклами вітчизняного бренду закінчили майже вчасно. Залишилося пару фото в іншій локаціїї — і можн їхати додому. Діана не вперше  працювала з цим замовником, але кожного разу хвилювалася. Любила виконувати роботу якісно і швидко. Тільки зробивши останній кадр, відчула, що помирає з голоду.