28. Непередбачуване викриття.

Вечір п'ятниці Харитон Даниленко неочікувано вирішив провести лише вдвох із дружиною. Щоб ніяких гостей, ніяких вечірніх здибанок із друзями. Впродовж тижня він і так щовечора десь тинявся. У понеділок його кликав колега на день народження, у вівторок з другом ходив у боулінг, в середу з іншим приятелем відвідував сауну, а в четвер він сам гукав охочих гуртом штурмувати квест-кімнату. І такі розваги чоловіка цілком влаштовували, тож він радісно ще б один вечір провів поза домом, однак повернувшись до дружини переможцем квесту, Харитон несподівано виявив свою кохану необґрунтовано щасливою. Це йому здалося підозріло, адже напередодні її настрій був не як інакше, як жахливим...

Харитон замислився, чи вони з його коханою не віддалились один від одної? Анжеліка, як затята домосида не розділяла його вподобань і жила ніби у своєму окремому світі. І хоч так було завжди, але останнім часом настрій жінки став максимально дивним і нестабільним, що спонукало Харитона почати шукати цьому причину. Йому було важливо знати її думки.

Тож, маючи в планах зробити вечір незабутнім, злитися з дружиною в душевній близькості, Харитон вже о п'ятій вечора, навіть раніше звільнившись від роботи, поквапився до свого сімейного гніздечка. Він забіг до продуктової крамниці, щоб взяти ікри, червоної рибки для легкої, але вишуканої вечері, підібрав до таких продуктів вина, а на додачу у квітковій лавці придбав п'ятнадцять червоних троянд в Еко упаковці, які коштували йому цілу тисячу і двісті гривень. І це за умови, що Харитон дарував коханій букети дорожчі за тисячу гривень лише на свята. Таким чином він мав намір продемонструвати своїй коханій його почуття до неї та стати їй емоційно ближче.

Та на вмотивованого чоловіка чекав вдома сюрприз.

Вже з порогу Харитон вловив сміх дружини. Життєрадісний, голосистий, нудносолодкий... Даниленка аж перекосило. З ним Анжеліка ніколи не сміялася так...

Він тихою ходою пробрався до спальні, звідки бився осередок лункого звуку. Квіти та продукти залишив у коридорі. Наближаючись, вловив, що сміялась Ліка не одна — ще чийсь чоловічий голос в унісон з нею тішився життю. Прислухавшись, Харитон вжахнувся. Після сміху почулася розмова, в якій пролітали французькі словечка. Багато часу Даниленку не знадобилось, щоб зрозуміти, що розмовляє Ліка з Сашком Жвавим — географом зі Львова, котрий підробляє репетитором французької мови...

Харитон безголосо вилаявся. Його Ліку не мав навчати Сашко! Він же зробив так, щоб цього не сталося... Але ж ні. Не вийшло... Як так?!

Харитон на емоціях влетів до кімнати. Таким зненацьким вторгненням він налякав свою дружину. Ліка не чекала чоловіка так рано. Вони з Сашком не обмежились сьогодні годиною уроку та, скориставшись вільним часом, продовжили своє спілкування. Їм було добре та цікаво разом, і зовсім начхати, про що говорити. На момент вторгнення третьої особи, вони обговорювали погоду за вікном на французькій та слухали Едіт Піаф, розігравши сценку, ніби вони представники аристократичної верстви населення з вісімнадцятого сторіччя, які зустрілись на балу. Почавши сценку сидячи, обоє так увійшли у смак, що поступово втілилися в ролі впевненіше, тож нині вже грали леді та джентльмена навстоячки, імітуючи навіть вальс.

— Vous dansez magnifiquement, madame*, — проговорив Олександр за секунду до того, як їх застав за розвагою чоловік його, якби, учениці.

— Як, як? — хихотіла Ліка у відповідь, граційно та манірно зображаючи сором'язливість, яку ховала за вигаданим віялом у руці. — Макніфі... Магніфік'юм'єнмє... Магні... — не з першого разу вдавалось вимовити їй нове слово.

— Мagnifiquement. Означає чудово, розкішно, прекрасно, — пояснив репетитор, милуючись дівчиною на екрані свого монітора.

Олександр хотів додати щось ще, але Ліка припинила веселитись і грати роль панночки, яка танцює в пишній сукні. Її обличчя повернулось вбік, а усмішка поблякла — і так вона й застигла.

— Все гаразд? — запитав дівчину Олександр у віконечку програми Zoom, яка була відкрита у Ліки на всю ширину екрана її ноутбука.

Але відповіді від Ліки після цього не було. У кадр, що бачив Саша, потрапило чоловіче обличчя, яке наблизилось із поцілунком до вуст його ангельської дівчинки...

— Кохана, я скучив. А що тут таке? — владно полонив в обійми свою дружину Харитон і зазирнув у ноутбук. — Саня?! — вигукнув, вдавши здивування. — І чим ви тут займаєтесь?

Ліка розхвилювалась. Не знала, як поводити себе у ситуації, що склалася. Вона гадала, що уроки з Сашком вдасться зберегти в секреті. Коханець у минулому погодився надати їй свої послуги не за гроші, а просто так. Жартома, Олександр сказав, що згодний навчати французькій її лише за чарівну усмішку.

Анжеліка з Сашком розмовляли про Харитонову дивну поведінку. Їм обом його було не зрозуміти, але факт, що Даниленко не бажав, аби вони спілкувались, став причиною, щоб змовитись і приховувати таку співпрацю. Хоча, Сашко насправді не відкидав такого варіанту, що довго приховувати це все не вдасться, але не очікував, що це буде так скоро. Втім, у моменті він не розгубився.

— Даниленко, які люди! А за мною ти не скучив? Ми тут цей... навчаємось... Французькій мові. Хочеш приєднатись?.. Ой, забув. Ти, мабуть, не хочеш. Не зацікавлений ти у подібних навчальних процесах. Інакше б, вірогідно, не наговорював на мене або на свою дружину зайвого. Чи не так? — сміливо пролунав голос Олександра Жвавого.

Харитон, збагнувши, що втрапив у незручність, на певну частку мілісекунди аж загубив свою метикуватість. І, навіть, занервував. Але все ж, повернув собі здатність хитрувати досить швидко.