19. Із тривожністю в очах...

Харитон Даниленко повернувся додому, недільним днем морозного грудня, ближче до вечора. Коли тридцяти двох річний чоловік зайшов у свою модно облаштовану квартиру, то його зустріла тиша... А втім, повітрям в оселі сімейства Даниленків ширяла не лише вона. Харитоном був вловлений аромат чоловічих парфумів, стійких, як варта біля Букінгемського палацу. Але це був аромат далеко не його власниих. Це були парфуми нещодавнього гостя...

Харитон збентежено зазирнув до гостьової. Там теж відчувався той самий запах, але нікого не простежувалось і було прохолодно, що означало одне — його дружина вже прибирала та провітрила кімнату... І це все заплутало думки чорнявого хазяїна. Це ж наскільки стійкий аромат? Вранці гість залишив кімнату, а враження таке, наче він тут щойно був...

Потім Харитон пройшов на кухню. На столі він знайшов шарлотку, приготовану люблячою дружиною. Чоловік усміхнувся цій деталі, адже подумав про те, яка в нього все-таки ідеальна жінка. А її саму він знайшов у спальні. Анжеліка спала, скрутившись калачиком поверх ковдри.

Денний сон Ліки Харитон заставав часто, тож це було не в новинку. Щоб не тривожити кохану, він намагався переодягнутися якомога тихше, втім без шарудіння все ж не обійшлось і пробудження дівчини після поверхневого сну сталося швидко.

— Ти вже вдома, коханий? Я гадала ти знову до батьків заїдеш, — сонно спитала вона його.

— Не сьогодні. За тобою скучив.

Харитон, вже бувши у домашньому костюмі з фетру, за два кроки опинився біля ліжка та цмокнув дружину в чоло. А потім він метнувся до тумби біля дверей. Там він залишив, щойно зайшовши до кімнати, рожеві квіти гортензії у блакитному флористичному пакуванні. Чоловік передав квіти коханій жінці, а та сховалась у них носом, заплющивши очі.

— Я заміню старий букет, — проявив ініціативу брюнет і кинувся до рожево-біло-зеленого ансамблю альстромерії.

— Але ж квітам лише три дні! Може ще одну вазу взяти, а їх ще залишити?

— Навіщо? Вони на вигляд уже в'ялі.

— Ти так плекаєш і так клопочешся про мене... — встигла промовити Ліка перш ніж Харитон зник за дверима.

Користуючись відсутністю чоловіка, шатенка тужно звела очі до стелі, щоб стримати сльозу. Сльозу зрадницьку. Сльозу недоладну.

Харитон повернувся з вазою, наповнивши її свіжою водою, та забрав у дружини букет. Робити певні подальші маніпуляції він вирішив не мовчки. Тому озвався:

— Як твоє самопочуття? Втомилась?

— Є трохи.

— А що з очима? — каверзно запитав ще.

Анжеліка розгубилась. Заплакані очі від Харитона було б вкрай важко сховати й вона готувала відповідь ще завчасно, але в моменті забула все.

— Я книгу читала... Там був вельми зворушливий фінал. Та й сюжет доволі драматичний. Розчулилась, — не сказала дівчина правду, що насправді траплялось не часто, втупившись поглядом у свої ноги.

На її щастя, Харитон їй повірив не замислюючись.

— Ти ж моя бубочка, — промовив міцно збудований хлоп.

Ліка усміхнулась у відповідь, проте дещо засмутилась. Білолиця шатенка згадала раптово, як її кликали "моє ідеальне янголя", "мій ангел казковий", "моє диво з ангельським обличчям", "моя дивовижна янгольська краса", "моя дівчинка чутлива"... Але так її кликали вже давно. Нині ж вона чула "бубочка" та "кохана". Або ще "кохана бубочка". Ось і всі пестливі звернення, що казав їй Харитон. І хоч донині її такі слова влаштовували, але чомусь саме зараз їй закортіло порівняти ступінь ніжності двох чоловіків, які у певні моменти життя запевняли, що вона для них важлива. Потреба у людині перевіряється вчинками та словами. І у Ліки виникла дилема.

Панночка раптово замислилась. Три роки у порівнянні з тижнем — солідний період. За три роки звикаєш до людини та до життя з нею, досить добре її вивчаєш і вже знаєш, як вона може поводити себе у тих або інших обставинах. А за тиждень що? За тиждень нікого не пізнаєш достатньо.

Анжеліка на мить уявила, яким би було її життя з Олександром — хлопцем із курорту. Чи трьома роками з ним вона так само була б задоволена чи навпаки, розчарувалася б у людині? Та на жаль відповіді вона не знайшла, тому перемогу здобув її законний чоловік, адже з ним вона вже пройшла шлях і він довів, що йому можна довіряти.

Тоді дівчина поставила образи чоловіків на інші терези, порівнюючи перший тиждень від знайомства. Олександрова чаша наповнилась романтикою та емоціями, мільйонами компліментами, а Харитонова — квітами, дорогими подарунками та бажанням зрозуміти та допомогти. Звісно, за яскравістю та насиченістю тут лідирував перший кавалер, але Ліка вирішила додати ще й порівняння намірів. Харитон мало не в першу годину знайомства заявив, що серед дівчат шукає гідну дружину для себе і натякнув, що, здається, знайшов. Серйозності в його вчинках і словах тоді не бракувало. А Олександр мав намір розважитись, бо був одружений... І знову переміг в уявному конкурсі Ліки чоловік, з яким вона перебувала в шлюбі...

— Лікусь, якщо ти вже встигла наплакатись, то може покличемо Андрія з Діаною? Треба згадати за ваш батл на найкращу кулінарну страву. Маєш сили готувати? — перервав роздуми Ліки, той самий переможець.

— Не знаю... Може б вже завтра? — якось непевно відгукнулася.