Розділ 9

-         Денисе, ти гівнюк, - обурливий голос Міли змушує його відсторонитися і мені знову стає одиноко. – Ти мав бути тут і фотографувати весілля Ореста і Софії.

Денис розвертається до двоюрідної сестри. На її похмурий вигляд він лише посміхається.

-         Я б з радістю, але твій батько сказав, що я без досвіду, а йому потрібен професіонал.

-         Все одно, - вже трохи спокійніше говорить дівчина. – Міг би приїхати вчасно.

-         За це вибачаюсь, - він переводить теплий погляд на мене, посміхається ще ширше. – Ти неймовірно чарівна наречена.

В його голосі відчуваються нотки суму. Знаю, що завжди йому подобалась, він постійно крутився навколо мене. Це помічали всі, тому Орест був впевнений, що брат насмілиться мене поцілувати на тому святі.

-         Дякую, - ніяково відповідаю, відчуваю, що червонію. – Ти фотографуєш?

-         Так, - його очі починають блистіти азартом. – Надіюсь займатись цим професіонально.

-         І не підеш у бізнес, як уся родина? – хочу підколоти.

Він хмуриться.

-         Можливо, якби були інші обставини..., - замовкає, відводить погляд. – А так, в мене немає причини відмовлятись від мрії.

-         Годі теревенити, - встає між нами Міла і намагається відсунути мене подалі. – Краще сфотографуй мене. Ти ж для цього притаскав з собою цю штуку?

Вона тикає пальцем в фотоапарат і кладе тарілку з їжею на стіл.

-         Може спершу наречену? Сьогодні її свято, - промовляє Денис і з захопленням дивиться на мене.

Іронія долі. Такий погляд має бути у нареченого, та у мене сьогодні все, як не в людей. Ореста досі нема. Що вони так довго обговорюють?

-         Її сьогодні фотографували безліч разів, - капризує Міла. Вона досить охмеліла, щоб вести себе нахабно. - З Софії досить, а я хочу декілька якісних фото. Я що дарма так красиво нарядилась?

Вона тягне Дениса у вітальню, а я залишаюсь сама. Розглядаю стіл, беру маленьку тарталетку і смакую нею. З появою Дениса настрій поліпшився, а за ним і прокинувся голод. Перекусивши, залишаю їдальню.

Посеред зали, під плавну музику танцює декілька пар. Мілу з Денисом помічаю біля арки з хризантемами. Вона стає в різноманітні пози, а він змушений фотографувати безкінечну кількість разів. Відчуваю себе некомфортно і одиноко. Нікого з гостей не знаю, поговорити не маю з ким, та й бажання немає. Підходить свекруха з напівпустим келихом червоного вина. Вона весела і сп’яніла, починає мене розважати, розповідаючи про гостей різні секрети. Хто з ким посварений, хто кому зраджує, а хто займається не законними справами. Все це мені не цікаво, але мушу стояти і слухати. Коли підходить Денис, то дуже рада його присутності.

-         Ти не бачив Мілу? - запитує його свекруха сп’янілим голосом.

-         Вона зустріла одного знайомого. Он там вони стоять.

Денис показує кудись позаду себе і Олена Василівна хмуриться.

-         Знову вона крутиться біля того Рустама, - бурчить. - Ще не вистачало в нашій сім’ї іноземця.

Вона швидко нас покидає, а я витягую шию, щоб глянути на Мілиного кавалера. Досить симпатичний брюнет з чорною акуратною борідкою. В його зовнішності проглядається щось східне і Міла просто тане від його уваги.

-         Може потанцюємо? - запитання Дениса застає мене зненацька і я розгублено киваю.

Він веде мене в центр зали, де продовжують танцювати закохані молоді пари. Денис обнімає мене за талію, я обвиваю його шию руками. Він тулиться занадто близько, але я не заперечую, адже відчуваю себе поруч з ним спокійно і безпечно. До тих пір, поки він не починає говорити.

-         Ти дуже красива, - палко промовляє.

-         Ти вже казав, - посміхаюсь йому.

-         Ти не зрозуміла, - качає головою. - Не тільки сьогодні. Ти мені подобалась ще в дитинстві. Коли дивився на тебе, божеволів. Не знаходив собі місця, коли дуже довго не бачив. Останні роки були мукою. Ти ніде не появлялась, а в твоєї мами не можливо було хоч щось допитатись. Сьогодні побачив тебе... Софіє, ти вкрала моє серце.

-         Краще не продовжуй, - швидко перебиваю його. - Ці слова зараз не доречні. Я стала дружиною Ореста і ти можеш мене лише привітати.

Ми дивимось одне на одного. Денис кривиться наче від болю, в очах бушує справжня буря емоцій, грудна клітка високо підіймається від важкого подиху.

-         Я не можу тебе вітати, а його тим паче. Він вкрав у мене наречену, - палко говорить

-         Ти про що? - дивуюсь його словам. - Ти був заручений?

-         Ні. Сьогодні я мав бути на його місці.

Здається я перестаю дихати, така новина вибиває землю з-під ніг. Я не рухаюсь, танець мене більше не цікавить, весь навколишній світ теж.

-         Що це все означає? - вимагаю в нього. - Розказуй.

Денис вагається, проводить поглядом по залу, а потім знову дивиться на мене. Очі палають наче від лихоманки.

-         Твоя мама хотіла, як най скоріше видати тебе заміж. Прийшла з пропозицією до мого тата і дядька. Вона запропонувала хороші умови, не знаю про що йшлося, не цікавився, і їй було байдуже, хто буде женихом, хоч віддавала перевагу Оресту. Дядько противився, бо мав на меті для Ореста якусь дівку, дочку одного зі своїх партнерів. Тато був не проти і того ж дня запитав у мене. Я був здивований поспішністю, але нагоди стати твоїм чоловіком не міг втратити. Все ніби було вирішено. Але наступного дня появився Орест з відрядження і все перемінив. Попри супротив батька він погодився на пропозицію твоєї мами. Він вкрав тебе від мене. Він не дозволив нам одружитись.

Я шокована його словами. Його обурення такі щирі. Невже в цих людей немає нічого святого? Як вони можуть так просто гратись чужими життями? Я думала Денис не такий, що він кращий. А може я б теж була лицемірною і егоїстичною, якби мама не відправила у коледж. Вона відрізала мене від акул, тому я зараз звичайна рибка і їх здобич.

-         А мене хоч хтось спитався, чи згідна я? - відсторонююсь від Дениса, більше не хочу його торкатись.