Бєсполезноє созданіє

Гена нарешті зайняв звичну позицію по життю. Він ліг.

Тепер все здавалося логічним, приємним і взагалі - таким як треба.

Він ліг ідеально, так, щоб спеціально відрощений пивний животик (як підставка під улюблений напій) не заважав дивитися телевізор.

Щойно він доторкнувся до піни хмільного губами, його спокій безпардонно сколихнула муха. Це «бєсполезноє созданіє» (як стверджував Гена) сіло прямо на кінчик носа, немов збиралося пірнути з трампліна у пивний басейн.

Гена, за всіма канонами науки ергономіки, завмер - максимально зберігаючи енергію свого тіла, і став чекати, допоки вороги не буде повержений його непохитністю.

Коли залізне трьохсекундне терпіння чоловіка луснуло, він смикнув верхньою губою. Але муха вчинок не оцінила.

Тоді Гена вдався до небувалого - сколихнув головою - дуже роздратовано, даючи «созданію» зрозуміти, що ще трішки і "Ніл вийде з берегів".

Але розклад позицій залишився сталим.

Тоді Гена різко і неочікувано - на цей раз - за всіма канонами воєнного мистецтва - наніс блискавичний удар рукою. Муха ж порхнула як метелик і, перемістившись на лоба, вжалила своїм тактичним ходом Гену, як бджола.

Чоловік, нокаутований своїм же ударом, нервово вскочив з ліжка.

Спочатку у муху полетів пульт, але лише розбив віконне скло. Потім здійнявся у повітря кухоль пива - і залишив сітчасту тріщину на екрані телевізора. Зрештою під руку потрапила подушка, яка знесла світильник. Після низки руйнівних атак - дзижчання нарешті зникло.

Витративши забагато енергії (через фізичну активність) та психоемоційних сил (через розбите все навколо), тіло Гени миттєво відреагувало на стрес і перейшло у сплячий режим. Звукову монополію храпу невдовзі потривожило дрібне дзижчання вцілілої мухи, яка вдовольнившись проробленою роботою, полетіла пакостити у сусіднє жиліщє.