Глава 12 "Підстава"

Домініка

Він пішов, а я так і стояла з відкритим ротом та повна обурення. Як можна бути таким хамовитим? Це ж зрозуміло, що я запізнилася не просто так. І це ще добре, що спрацювала моя чуйка. Якби не здогадка, що мелькнула у голові під час ранкових збирань, я б явилася на нараду лише в самому її кінці. 

Мені все не давав спокою вчорашній пізній дзвінок від Метьюза. Навіть слухавку не хотіла брати після того, що він набалакав. Та якщо ми працюємо в одному офісі, маємо знаходити спільну мову, як би мені не хотілося забити на нього. Своїм тріскучим голосом він повідомив, що на десяту маю бути на нараді, а ще попросив забрати документи у замовника по дорозі на роботу. Ввечері мені це не здалося дивним, адже через свої лінощі він просив про таке не вперше. Та зранку, збираючись на роботу, здалося дивним те, що він продовжує себе так поводити перед новим керівником. Судячи з мого спілкування з містером Форткастом, він не любить запізнень та байдикування. Тому я поспішила зібратися швидше, щоб на всяк випадок прийти до офісу раніше. Краще я почекаю на нараду, ніж запізнюся. Не хотілося б сваритися з новим керівником. У нас і так було погане знайомство. 

Та на виході все ж зупинилася, розглядаючи свій образ у дзеркало. Ну, миша і все. Сіра миша! Навіть макіяж і гарно вкладене волосся не допомагає. Одноманітність настільки дістала, що я розвернулася й відкривши шафу дістала свою найулюбленішу сукню і з задоволенням одягла на себе цю красу. Так, вона далеко не офісна, але ж яка гарна і приємна до тіла. А ще, дорога для серця. Мені купив її Тоні, коли я тільки-но розсварилася з батьками й пішла з дому з невеличкою валізою. Автівка і всі інші тонни модних речей залишилися там. Він заспокоював мене як міг, навіть витягнув на шопінг, де втратив на мене купу грошей, тільки б я не страждала й не розводила сирість. Кожного дня дякую долі, що він у мене є. Найкращий з чоловіків на всій планеті!

Виїхала майже вчасно, але все одно запізнилася, бо довго чекала замовника. Виявляється, Ендрю його не попередив про мене, і він не знав які документи віддати. Дивно все це. Тоді я й здогадалася про план слизняка й миттю помчала на таксі до офісу. Останнім часом я дуже багато витрачаю на таксі. Потрібно з цим припиняти, бо не буде чим платити за житло. А до Тоні перебиратися поки не хочу.

Коли дошкутильгала до свого робочого місця й важко всілася на стілець, почула через перегородку голос свого колеги Коліна:

— Могла так не поспішати, всі пішли на нараду. Я он взагалі фільм ввімкнув.

— Що? — прогриміла на весь офіс.

— Та тихіше ти. Подумаєш фільм подивився. Тобі що шкода?

— То нарада вже розпочалася? — зіскочила з місця й понеслася через увесь офіс до нарадчої кімнати, проклинаючи хитрого Метьюза. Тепер сумніву не було, що він все підлаштував, щоб я на неї не явилася. От гад!

А коли побачила його задоволену мармизу, останній сумнів розтанув. Він все гарненько спланував. Мабуть, той проект дуже важливий, якщо люди перестали бути людьми. Після тих слів і відношення від містера Форткаста, захотілося негайно покинути цю божевільню. І хвилини не хотіла знаходитися поруч з ними усіма. Навіть якщо доведеться довго шукати роботу чи працювати офіціанткою. 

Я була ображена й розгнівана, але розгнівана більше. Якби можна було перетворитися на василіска з Гаррі Поттера, я б мигцем відшукала Метьюза й відкусила його дурнувату головешку. А потім заповзла б до кабінету генерального й змусила вибачатися увесь день за всі його грубі слова. Але, на жаль, я не в фентезійному фільмі, тому доведеться шкутильгати й розшукувати гівнюка без супер здібностей.

І знайшла його швидше, ніж очікувала. У кабінеті, що раніше пустував, він спокійнісінько посміхався й розкладав свої речі. Сам собі дозволив сюди перебратися, чи що? Чи нове керівництво полюбляє таких підлабузників?

— Що ти тут робиш? — розгнівано вирячився на мене своїми беньками. — Я тебе не кликав.

— А мене не потрібно кликати, — я зачинила двері й наблизилася до його столу. — Граєш не за правилами Енді?

— Я Ендрю! — промовив і від гніву почали червоніти щоки.

— А мені по барабану. Ти підлий щур, який заради власної вигоди грає у брудні ігри.

— Про що ти? — зробив здивований вираз обличчя, від якого мене почало нудити. — Потрібно було слухати краще, а не літати у рожевих мріях, як спокусити багатого красунчика. Та тут така прикрість, містер Форткаст має гарний смак і не поведеться на низькопробний матеріал. Якщо вже купувати, то те, де є зачепитися оку і бажано з мізками.

Більше я нічого не чула, лише бачила як ворушаться його губи. Підлетіла до його нього й розмаху вліпила такого ляпаса, що з несподіванки він хитнувся.

— Який же ти гівнюк! Але ти не врахував одного, я ніколи не здаюся, — розвернулася, щоб вийти, бо й хвилини більше не могла перебувати поруч з ним. Та слизняк наздогнав й знов вхопив мене за зап'ясток. І це вже вдруге, але на цей раз я мовчати не буду.

— Куди пішла? Забирайся з офісу, бо вилетиш з позором і поганими відгуками в особистій справі.

— Відпусти мою руку, — процідила крізь зуби, втрачаючи самовладання.

— А то що? — розтягнув свої губи у бридкій посмішці. — Ти ще заплатиш мені за цей ляпас, — пропалював мене своїми свинячими оченятами. 

— Обов’язково! І за це теж, — не думаючи, розмахнулася й з усієї сили зацідила йому між ніг коліном. — Ніколи не хапай мене своїми липкими руками, — розвернулася й вилетіла з кабінету, поки слизняк корчився, тримаючись за своє хазяйство.

Травмоване коліно почало знову нити, але воно того варте. Відплатила за постійні придирки та брудні натяки. Це ж треба! Я, звісно, знала, що він ще той бовдур, але щоб так мене ненавидіти… За що? А я ще й виконувала його прохання. Дурепа! Більше не буде милої та лагідної Домініки. Все! На цьому ліміт вичерпався. Відтепер я сама за себе. Що то за проект? Я просто зараз обіцяю собі, що перемога буде моєю. Тільки от спочатку дізнаюся, про що мова.