Глава 11 "Випробування"

Крістофер

Наступного ранку довелося добиратися в офіс на таксі. Бентлі відправився на невеличкий ремонт, заміна переднього бампера. Після випадкового зіткнення з ногами Домініки, на ньому з’явилася тріщина і щоб уникнути її розповсюдження, я вирішив прибрати недолік. Прибув, як завжди – за двадцять хвилин до початку робочого дня. Щоб вимагати дисципліни від працівників, потрібно бути взірцем для них. Моє кредо: якщо не можеш показати, як воно має бути – не висувай претензій до інших.

Охоронець ввічливо привітався зі мною. Люблю вранішню тишу перед початком робочого дня. Ідеальний час зібратися з думками й налаштуватися на плідну роботу. Випив кави й в вісім п’ятдесят дев’ять вийшов з кабінету і попрямував в кімнату для нарад.

– Доброго ранку, – привітався з порогу.

Зайняв своє очільне місце за величезним довгастим столом. Обвів поглядом присутніх. За ним сиділи люди, з серйозними виразами облич, які безпосередньо мені підпорядковувалися. З права маячила мармиза Суріката, який радісно либився ледь не на всі тридцять два. Якого хріна він такий вдоволений? Як кіт після літра сметани. І навіть вдягнувся більш-менш пристойно: блакитний костюм, біла сорочка і чорна краватка. М-да…

Всі стільці були зайняті. Всі, крім одного.

– А міс Фостер чому відсутня? – звернувся до Метьюза.

– Не можу знати, сер. Я її попередив про нараду, як і всіх решту.

Хм. Що за хрінь? Невже ця дівка настільки чіканута, що чхати хотіла на накази керівництва? Ще й сказав їй вчора: без запізнень. Дурним задумом було пропонувати їй підвищення. Виходить, Сурікат продовжить плутатися мені під ногами й надалі залишиться моїм замісником. Але це в єдиному випадку. Якщо впорається з тим, що я приготував.

– Що ж. Тоді розпочнемо. Насамперед хочу представитися. Мене звати Крістофер Форткаст, і як ви вже здогадалися, я новий керівник «Оптікал Ілюжн». З усіма вами я ще не встиг познайомитися. І ця нарада скликана мною саме для цих цілей. Тому прошу кожного відзвітуватися про справи вашого відділу і доповісти про фінансовий стан. Будь ласка, тільки коротко і по суті.

Минуло пів години. Не надто цікаво слухати те, що вже знаєш. Адже я ще раніше все вивчив і проаналізував і зараз нічого нового не почув. Вийшов з-за столу і підійшов до великого панорамного вікна. Стояв, заклавши руки за спиною, спостерігаючи за початком нового дня. Місто вмивалося яскравими променями вранішнього сонця. Ясна блакить небосхилу зачаровувала ідеальністю кольору. Природа – бездоганний творець усього прекрасного. Не дарма ж люди надихаються саме нею.

Нарешті, всі зачитали свої доповіді. Тепер прийшов час мого слова. Повернувся за стіл і вклавши руки в замок на столі, звернувся до всіх присутніх.

– Як ви розумієте, справи фірми не надто райдужні. Але. В нас є можливість зробити рекламну кампанію для нової кінострічки, яка невдовзі має вийти у всеамериканський прокат, і цим самим покращити власне становище. Потрібно лишень вигадати щось цікаве й неординарне для продюсерів фільму. Вони зацікавлені в креативних постерах для біг-бордів. Тож саме над цим ми й працюватимемо. Якщо зразки їм сподобаються – реклама наша.

Почулося схвальне перешіптування.

– Один нюанс: строки коротші, ніж зазвичай. Над цим проектом мали б працювати містер Метьюз та Домініка Фостер, але так, як міс…

Не встиг договорити, як двері з силою розчахнулися і в кімнату вихором влетіла чіканута психічка.

О. Мій. Бог.

Мої брови залишили звичне їм місце і полізли на чоло. Якого хріна вона приперлася в офіс у квітчастій сукні?! Всі голови повернулися в її бік, а мій погляд застиг на довжині темно-зеленого вбрання. Долівка сукні ледь не сягала підлоги й тільки носики бежевих туфель-човників виднілися з-під неї.

Боже! Куди я потрапив?! Це не рекламне агентство, це карнавал якийсь! То один приходить, наче втік з тематичної вечірки на Гелловін, тепер ця приреплася, вдягнута як на курорті десь на узбережжі Мексики. Набрав побільше повітря в легені й поволі видихнув. Тільки б не зірватися. Запас нервів практично себе вичерпав. Ще один такий фортель з її боку – і моє самовладання помахає мені на прощання ручкою.

– Буенос діас, сеньйоріта! Нічого, якщо я до вас англійською звертатимусь? Іспанською, на превеликий жаль, не володію.

– Вибачте за спізнення, містере Форткаст, – захекано й схвильовано затараторила вона. Ти диви, навіть прізвище нормально вимовити вдалося. Її щоки розчервонілися і нагадували два помідори. – Я не знала, що нарада вже розпочалася…

– Міс Фостер, нікому не цікаві ваші виправдання, – урвав її. – Отже, продовжимо, – я навмисно подивився вглиб зали, щоб не загострювати увагу на Домініці. – Якщо вже міс Фостер перервала своєю яскравою появою нашу нараду, то прошу зауважити наступне: від сьогодні усі працівники зобов’язані дотримуватися дрес-коду. Як і робочого графіку. Спізнення каратимуться великими штрафами! 

Гаркнув так, що всі голови вжали в плечі.

– Я так бачу, що в «Оптікал Ілюжн» свавілля – це норма, – говорив суворим й крижаним тоном. – Я такого не терпітиму. Кому щось не подобається – звертайтеся у відділ кадрів з заявою на розрахунок. Я бавитися ні з ким не збираюся! – перевів подих і звернувся до секретарки вже більш спокійно і врівноважено: – Будьте ласкаві, Місіс Джоунс, донесіть нові правила до кожного. Зайдете до мене після наради, я дам список нових вимог. Відправите кожному на пошту.

– Звичайно, містере Форткаст.

– Дякую. Тепер перейдемо до головного. Чому саме я вас всіх тут зібрав, – прочистив горло і продовжив. – Отже, проект. Як ви розумієте, він дуже важливий для нас. Доручаю його виконання містеру Метьюзу та міс Фостер. На цьому нарада завершена. Можете йти працювати.

Я сидів і спостерігав, як нарадча кімната поступово звільнялася від людей. Але Домініка не поспішала йти геть. Вона зачекала, поки всі підуть, а потім підійшла до мене.