Глава 4 "Відпочинок"

Крістофер

— Честере, якого біса ти затяг нас в цей дурдом?

Ми з другом заледве пробилися до барної стійки крізь густу завісу з людських тіл. Гучна музика вбивалася ритмічними бітами в мозок й відлунювала в грудях. Танцюючий натовп оточував з усіх сторін. Переповнені тестостероном чоловіки відверто зваблювали розкутих до неможливості представниць жіночої статі. Яскраві кольорові прожектори щосекунди вихоплювали з темряви чергову збочену парочку. Обійми, пристрасні поцілунки, пестощі – ніхто не соромився демонструвати своїх бажань і намірів. В повітрі пахло сексом. Чергова нічна тусовка в клубі у всій своїй красі.

— Хах! Чим тобі не вгодив клуб? — друг підвів брови у подиві й саркастично всміхнувся. — Коли, як не тепер тусуватися? Та й причина є – відзначимо покупку фірми.

— Могли б у ресторан піти, — взяв склянку з віскі, яку щойно подав бармен і зробив великий ковток. Напій прогрів горло.

— Пфффф! Ресторан?! Ти, я бачу, зовсім запрацювався! — заржав Честер. — Станеш старим пердуном – будеш ходити в ті нуднющі ресторани. Туди тільки дівок водити, щоб мізки їм пудрити. Чи бізнес-переговори проводити. А відриватися потрібно в клубах. Тим паче я бачу, тобі не завадить трішки розслабитися, — долоня друга поплескала мене по спині. — Важкий день?

— Не те слово, — послабив краватку й ковтнув ще віскі. — Фірма в повній сраці, замісник колишнього гендиректора справжній йолоп, та й ще дорогою до офісу ледь не наїхав на одну істеричку. Уявляєш, дівуля просто під колеса кинулася.

— Серйозно?! Як? Сподіваюся, все добре закінчилося?

— Так, обійшлося. Їй пощастило, що я тільки почав рух. Але ж як накинулася на мене, ти б чув! Вирішила, що то я винен. А те, що вона поперла на червоний переходити дорогу – пофіг!

— Може вона хотіла так твою увагу привернути, — Честер розплився в дурнуватій усмішці. — «О, який привабливий чоловік!» – запищав придуркуватим тоненьким голоском дружбан, а мені закортіло стукнути кулаком по його широкому чолі. — «Ох! Якій же він сексі! Кинуся-но я йому під автівку!» — продовжив блазнювати Честер.

— Боже, який же ти ідіот! – розсміявся, спостерігаючи кривляння друга.

Честер Тернер – мій давній друг ще з часів коледжу. Високий й широкоплечий здоровань, капітан моєї команди з регбі, яка завдяки нашій згуртованій грі неодноразово отримувала перемогу. За що його поважаю й ціную, так це за почуття гумору, дружню підтримку й залізне слово. А ще цей темношкірий власник накачаного тіла – затятий спортсмен. Хоч і працює банкіром й обіймає посаду замісника директора. Брендові шмотки, пухкі губи й хитрі бісики в розкосих очах приманюють дівок магнітом до нього. Якби я був дівкою, то точно б пісявся поруч з ним. Бо навіть по чоловічим міркам мій коріш – красивий сучий син.

— Добре, приколи – приколами, — вже цілком серйозно сказав він. — Все закінчилося нормально? Без поліції й погроз адвокатами?

— Так, здається. Я ж навіть толком роздивитися не встиг чи не пошкодила вона щось собі. Такої психічки ще в житті не зустрічав. Чіканута на всю голову, я тобі кажу!

— То забий! Певно дівка страждає серйозним недотрахом, — хмикнув Честер, допив віскі й замовив нам ще по одній порції. — І щоб він не перейшов на нас, треба терміново знайти когось на цей вечір.

— Привіт, красунчики! — жіноча рука лягла мені на плече і я повернувся на лагідний голос. Зустрівся поглядом з шикарною довговолосою білявкою. Мій погляд застиг на її червоних губах. Уява почала малювати хтиві картинки за їх участю і мого ч… — Не проти, якщо ми з подружкою розбавимо вашу холостяцьку компанію? — перервала потік моїх думок спокусниця.

— Абсолютно, — втрутився в розмову Честер, а дамочка звабливо всміхнулася йому у відповідь. — Будемо тільки «за», — він нахилився до мене і прошепотів: — Недотрах скасовується!

***

Ранок розпочався як завжди. Сигнал будильнику на фітнес-браслеті спрацював о п’ятій. Вчора засидівся допізна в клубі й сьогодні відчуваю себе пожованою жуйкою. В роті як пси напоганили, в голові трішки шумить. Честер мав рацію. Нічні розваги посунули клопіт про фірму на задній план. Принаймні протягом ночі я не переймався тим. Навіть не згадував. Але за вікном новий день і треба братися за справи. Які в рекламному агентстві, власником якого я тепер являюся, настільки сумні й плачевні, що доведеться згаяти не один тиждень, щоб дати лад усім питанням. Й досі не можу зрозуміти, чому на фоні успішних перемовин, фірма стрімко падає в яму банкрутства. Але я обов’язково відшукаю причину. Та спершу розберуся з тілом, що лежить на сусідній подушці.

— Ей! — потряс оголене плече. — Час прокидатися!

Білявка повернулася з боку на спину, відкриваючи моєму погляду оголене тіло.

— Яка година? — прошепотіла заспано, мружачись.

— П’ята ранку, — підвівся з ліжка й голяка пройшов до ванної кімнати. Зняв з гачка спортивки й натягнув на себе.

— П’ята ранку?! Ти сказився?! Нахрін ти мене розбудив?

— Мені час на роботу, а тобі – додому, — зайшов назад до кімнати, взяв телефон. – Одягайся. Я викличу тобі таксі.

— Придурок, — кинула володарка червоних губ, злізла з ліжка й зібравши свій одяг з підлоги, почимчикувала у ванну.

— Вихід знайдеш чи показати? — гукнув під дверима.

— Пішов ти! — огризнулася по той бік дверей розлючена дівчина.

Окей. Хочеш біснуватися – будь ласка. Мені фіолетово. Розвернувся й пішов до кухні готувати каву. Не розумію, чого психувати? Я ж не обіцяв їй нічого. І вона не моя дівчина, щоб я залишав її у себе на ніч. Потрахалися – розбіглися. Кожен задоволений. Чого ще хотіти? Все справедливо.

За кілька хвилин вхідні двері грюкнули так, наче ядерна бомба зірвалася. Ого! Оце нерви у дамочки! Що ж, деколи трапляються й такі неадекватні експонати. Потрібно припиняти водити до себе дівок, щоб уникнути таких от непорозумінь. Легше звалити по-тихому, ніж дивитися на такого роду вистави.