Глава 1 "Оце так не щастить!"

Домініка

— Так, Ендрю! — прокричала у слухавку й схрестила пальці, щоб він був у гарному настрої.

— Де тебе носить, Домініко? Ти запізнюєшся вже на пів години, — гаркнув у слухавку керівник відділу в якому я працюю. Мабуть, сьогодні не мій день. – Взагалі-то на двадцять п’ять хвилин, — подивилася на годинник, та сьогодні мої жарти на нього не діяли.

— Тільки-но будеш на місці, дуй у мій кабінет.

— Через п’ять хвилин буду, — відповіла, розмірковуючи що ж там такого цікавого у його кабінеті.

— Пів години тому, Ніко! Ти мала тут бути пів години тому, — пробурчав й відхилив виклик.

Зазвичай, він більш спокійно реагує на мої регулярні запізнення, а сьогодні якийсь дивний. Невже з'явився той новий керівник, якого всі так чекають й гризуть нігті від хвилювання? Та ще й так невчасно! Ми чекали його наступного тижня. Ендрю вже місяць сам не свій. Ганяє всіх й перевіряє те, до чого раніше й не підходив.

Відчувала, що й мені сьогодні дістанеться. А все через те, що звечора я не можу вчасно заснути, а зранку прокинутися. От і вчора, дивилася цікавезний фільм жахів й вляглася спати далеко за північ. Обожнюю дивитися щось страшне й кровожерливе. Це мій релакс після скаженого ритму офісу. Тільки от, щоб прокинутися зранку, потрібно доскласти немало зусиль.

Будильник я щасливо вимкнула і якби не молоде подружжя за стіною у яких кричав на все горло малюк, так би й літала у солодких сновидіннях. Від його крику розліпила очі й побачивши котрий час, миттю злетіла з ліжка.

Часу було обмаль, точніше майже не було. Але вийти надвір не причепурившись — не в моїй звичці. Терпіти не можу жінок, які не слідкують за своєю зовнішністю. Виконала усі потрібні процедури: нанесла макіяж та вирівняла своє неслухняне волосся. Воно хоч й не дуже довге, а тільки до лопаток, та має звичку закручуватися у дурнуваті кучері. Тому кожного ранку їх чекає процедура вирівнювання та обробки спеціальним спреєм, щоб протягом дня вологість Маямі не зробила своє діло і я знову не стала схожа на пуделя. Краще вже запізнитися, аніж прийти на роботу опудалом.

Добре, хоч одяг приготувала з учора. Щоправда, сьогодні мій лук теж нічим не відрізнявся від попередніх днів: темна спідниця до коліна й строга блузка з майже наглухо застебнутими ґудзиками. Ненавиджу офісний стиль! Відчуваю себе сірою мишею в такому вбранні.

Ендрю не обходить нагоди вказати на якийсь недолік у вигляді. Колись я наплювала на вимоги керівництва й прийшла у короткій сукні. Ото крику було! А сам, аж слиною давився, так задивлявся на мене.

Коли бігла до таксі, перечепилася й ледь не полетіла догори дриґом. Що ж за ранок такий? Ось так завжди! Кожного дня вирішую змінити розпорядок дня, та лінощі беруть гору над моїми, здавалося б, твердими намірами.

Нарешті таксі, що повзло всю дорогу, як черепаха, зупинилося біля будівлі офісу. Швидко перебираючи ніжками на високих підборах, але з гордо піднятою головою, залетіла у будівлю, тицьнула охоронцю пропуск й помчала до ліфтів.

Весь поверх стояв на вухах. Зазвичай, у цей час всі п'ють каву й прокидаються, ліниво вмикаючи комп'ютери, а сьогодні клавіатура стукала з усіх боків, дзвінки чулися з кожного робочого місця.

Жалюзі в кабінеті Ендрю підняті й через скляні стіни йому видно всіх хто входить й виходить. Блін! Чому саме сьогодні? Я підлетіла до свого робочого місця й плюхнулася на стілець, щоб хоч трохи віддихатися.

— Ніко, тебе Ендрю шукав, — гукнула мене Керол, що сиділа за сусіднім столом.

— Так, знаю, — відповіла, важко дихаючи. Терміново потрібно зайнятися спортом, бо, як стара бабця, хекаю від швидкої ходьби.

Різкий звук робочого телефону, злякав так, що аж підстрибнула.

— Так? — схопила слухавку.

— Зайди до мене, — почула невдоволений голос Ендрю.

Нічого не залишалося, як похнюплено плестися в його шикарний кабінет. Це не наші столики з комп'ютерами й телефонами на них. Менеджер по роботі з клієнтами, виходить, не має права на власний, хоча б невеликий кабінет. Сидимо за гіпсокартонними перегородками, наче в коробках.

Підійшла до дверей і голосно постукала. Коли почула схвальний крик, повернула ручку й натягнувши на обличчя посмішку, зайшла всередину. Ендрю сидів за робочим столом й щось уважно читав з монітора.

— Привіт. Я на місці.

— Так, бачу, — перевів погляд на мене й оглянув з ніг до голови, затримуючи погляд на ногах. Від його масного погляду стало незручно й гидко. Хоч наші відносини наче й непогані, та якийсь підступ все ж відчувається. Якийсь він мутний. Таке відчуття, що говорить одне, а думає зовсім про інше. 

— Домініко, ти ж знаєш, що в нашій компанії очікуються великі зміни та, можливо, повна зміна керівництва. — Я кивнула, а він продовжив. — Так от… — зам'явся на секунду. — Власник компанії наказав скоротити штат. Вибач, але ти потрапила у список на звільнення.

— Що? — думала мені почулося.

— Не тільки тобі не пощастило, але з твоєю пунктуальністю… — розвів руками. — У мене не було вибору.

— Тобто мені не почулося? Ти мене звільняєш?

— Ти ж знаєш, дорогенька, я завжди на твоєму боці, але вирішую, на жаль, не я.

Ага! Звісно знаю! Твої погляди на мої сідниці багато про що говорять. Ти б, звісно, все вирішив по-іншому. От тільки я ніколи не погоджусь на такий варіант.

— Значить новий керівник, якого ми чекали й затримувалися допізна, щоб довести все до ідеалу, звільнив мене, навіть не познайомившись?

— Сама розумієш. Хто ми такі, щоб сперечатися з рішенням керівництва? Я й сам ледь тримаюся на своїй посаді.

Аякже! Знаю! Ти під шкіру залізеш, але вирвеш собі жирний шматок.

— Зайди до відділу кадрів й підпиши необхідні папери, щоб з тобою розрахувалися.

— Розрахувалися й викинули за двері? Нехай той розумник запхне собі ті копійки в одне далеке місце, — розвернулася й вискочила з кабінету.

Уффф! Козел! Звільнити когось навіть не знаючи. Бісить! Чому мене? Що я робила не так? У мене план виконаний на сто відсотків. Всі замовники задоволені. Підлетіла до свого місця й почала збирати речі. Нічого особливого у шафках не тримала: декілька блокнотів, фотокартка в рамці де ми з Тоні на пляжі. Та в мене навіть кактус засох. Склала все в коробок й не сказавши нікому жодного слова, пішла на вихід.