1. Вечірка і вкрадене кольє...

    Ніч над Києвом дихала задушливим, розплавленим серпневим теплом. За два дні місто мало зануритися у звичну осінню метушню, а для колишніх випускників елітного ліцею «Олімп» — у їхній перший навчальний рік. Але сюди, на відкриту терасу тридцятого поверху п’ятизіркового готелю Grand Panorama, осінь ще не добралася. Тут панував свій мікроклімат. Кришталеві келихи здригалися на дзеркальних тацях офіціантів, важкий бас глибокого хаосу вібрував у скляній підлозі, а в повітрі змішувалися пахощі дорогого парфуму Baccarat Rouge, колекційного шампанського та легкого річкового бризу з боку Дніпра. 

На закриту вечірку зібралася вся золота молодь столиці: діти забудовників, нафтових магнатів, народних депутатів та медійних олігархів. Для них це був не просто відпочинок перед навчанням, а щорічний огляд сил — демонстрація брендів, засмаги, нових авто та правильно підібраних партнерів. У самому центрі цієї ілюзорної казки, біля панорамного басейну з підсвічуванням, розташувалася компанія, яка тримала в напрузі увесь ліцей. Аліса Троян стояла біля скляної огорожі, тримаючи в тонких пальцях келих із льодяним Dom Pérignon. Її шовкова темно-синя сукня повністю відкривала струнку спину, а волосся кольору темного шоколаду було зібране в бездоганний гладкий вузол. 

Її обличчя випромінювало той особливий спокій, який купується лише дуже великими грошима. 

Вона була донькою найвпливовішого забудовника країни — чоловіка, чий підпис на документах міг перетворити історичний квартал Києва на бізнес-центр за одну ніч. 

— Ти знову дивишся на місто так, ніби плануєш його знести, — пролунав оксамитовий, але небезпечно хрипкий голос за її спиною. 

Аліса не здригнулася. Вона впізнала цей крок, цю ходу, цей аромат тютюну й сухого дерева ще до того, як відчув його її нюх. Вона повільно повернулася. Прямо перед нею стояв Марк — її зведений брат. Чорний смокінг без краватки, розстебнутий верхній ґудзик сорочки, темне волосся, злегка скуйовджене вітром, і цей погляд. Погляд людини, яка точно знає, скільки коштує кожен присутній у цій зоні, і не має жодних ілюзій щодо їхньої вартості. — Я дивлюся на місто й думаю про те, скільки в ньому поверхів, з яких можна впасти, Марку, — тихо відповіла Аліса, не зводячи очей з його темних зіниць. — І дехто вже стоїть на самому краю. 

— Це ти про мене? — Марк зробив крок уперед, скоротивши відстань між ними до небезпечного мінімуму. Повітря між ними миттєво згусло. Вони ненавиділи один одного з тієї самої секунди, як їхні батьки підписали шлюбний контракт чотири роки тому. Їхня спільна історія була виткана з нічних сварок, зіпсованих планів і шантажу. Але під цією льодяною ненавистю пульсувало щось інше — отруйна, хвороблива залежність, від якої обидва не могли позбутися. 

— Навіщо мені витрачати думки на тебе? — злегка підняла брову Аліса. — Ти й сам чудово впораєшся зі своїм падінням. Марк посміхнувся — гостро, мов лезо скальпеля, але не відповів. 

Його увагу привернув спалах світла біля VIP-ложі. Туди щойно зайшла Домініка Валевська. Донька телеведучої й мегери у світі медіа. Вона не просто зайшла — вона запалала. Домініка завжди вміла привертати увагу, але сьогодні це був абсолютний тріумф. На ній була смарагдова сукня від кутюр, яка підкреслювала кожну лінію її витонченого тіла. Проте головним елементом її образу була зовсім не сукня. На її ключицях грало сліпучим світлом діамантове кольє. 

Великий, каплеподібний сапфір у центрі, оточений трьома рядами прозорих діамантів, відбивав неонові вогні готелю. Це була «Блакитна Безодня» — всесвітньо відома ювелірна прикраса, викуплена на аукціоні в Женеві її матір’ю, власницею великого медіа-холдингу. 

Прикраса вартістю в кілька мільйонів доларів. Поруч із Домінікою йшов Мартін Сокольський. Красивий, зі статурною поставою спадкоємця банківської династії, він тримав її під руку з легкістю чоловіка, який звик до розкоші з колиски. Вони виглядали як ідеальна пара з обкладинки глянцевого журналу. Весілля року, заплановане на майбутнє після закінчення університету, вже обговорювалося в усіх вищих колах. 

— Боже мій, Домініко... — до них підійшла Влада Ольшанська, найкраща подруга Домініки. Влада була вбрана в ніжну бежеву сукню, яка виглядала стримано й вишукано на тлі загального лоску. Вона була щирою, доброю, її природна краса здавалася майже чужою серед штучних посмішок цієї вечірки. — Це ж... це мамина прикраса? 

Вона справді дозволила тобі її вдягти на шкільну вечірку? Домініка зверхньо усміхнулася, поправивши тонким пальчиком холодний метал на шиї. 

— Мама зараз у Мілані на тижні моди, — тихо, але з викликом мовила вона, прихиляючись до Мартіна. — Сейф у її кабінеті мав надто простий код. Я вирішила, що ця краса не повинна припадати пилом у темряві. Вона має сяяти. 

Мартін нахилився до вуха Домініки й щось шепнув. Вона засміялася, але Мартін при цьому навіть не дивився на неї. Його погляд ковзнув по плечу нареченої й затримався на Владі. Це була секунда — не більше ніж спалах, але в цьому погляді було стільки прихованого голоду, що повітря навколо них на мить застигло. Та при цьому всі вдавали, що цього не бачать. Звична справа у світі грошей. 

Влада опустила очі, напевно відчувши цей жест, і легкий рум’янець виступив на її щоках. Вона швидко відступила на крок назад, намагаючись сховатися за спинами інших гостей. 

Жоден із них не помітив, що за цією мікросценою уважно спостерігає ще одна людина. 

Денис Басов стояв біля барної стійки, тримаючи в руках келих із віскі. Він був найкращим другом Мартіна — завжди поруч, завжди в тіні, завжди надійний тил. Або ж так здавалося. Але його блакитні, розсудливі очі зараз були прикуті не до друга і не до дорогоцінного кольє. Він дивився на Владу. Денис стежив за кожним її рухом вже понад два роки. Він знав розклад її днів, знав, які квіти вона купує по п’ятницях, який какао замовляє в кав’ярні біля дому і як змінюється її погляд, коли вона дивиться на Мартіна. Цей погляд лютив Дениса. Він бачив фатальну хімію між нареченим своєї подруги й дівчиною, яку сам кохав до божевілля. Й хоча Денис постійно проявляв увагу до Влади. Зустрічав після уроків, дарував дрібнички вона завжди ігнорувала його. Одного разу він навіть намагався її поцілувати на мильному паті. Але отримав ляпаса.