Глава 3. Анна. Ресторація змов

Я виходжу з таксі, відчуваючи, як серце шалено б’ється в грудях. Київ, вечір. Місто ніби завмирає в тіні високих будівель, а я на межі. Здається, ще хвилина — і я просто розтану серед цього океану людей. Але ні, я не можу дозволити собі втратити контроль. Це моя можливість. Моя найважливіша зустріч.

Мій розсудливий розум намагається вгамувати хвилювання, що піднімається в грудях, але нічого не виходить. Я готова до цього моменту. Тепер все залежить тільки від мене — від того, чи зможу я зібратися і стати тією, ким я повинна бути, журналісткою, яка не боїться йти до кінця. З Віктором Вороновим.

Зустріч має відбутися в одному з найелітніших ресторанів міста, місці, яке призначене для дуже обраних. Тож я готуюсь до неї, немов до бою. Немає права на помилку. Я перевіряю годинник: до призначеного часу залишаються лише кілька хвилин. Я вхожу всередину ресторану, зігріта теплим світлом і ароматами смачних страв.

Але коли я наближаюся до столика, де має бути Віктор, мене раптом охоплює холод. Я намагаюся не звертати на це увагу, але повітря змінюється, стає важким, густим. Раптом я відчуваю, як хтось хапає мене за руку. Я обертаюсь. Це він — Віктор.

Ми стоїмо один перед одним, і раптом я розумію: в його очах щось змінилося. Тепер це не просто гра, це боротьба, це не просто зустріч. Він не такий, як я його собі уявляла.

— Я радий, що ти прийшла, — його голос спокійний, але в ньому відчувається глибока загроза. — Сподіваюся, ти не змусиш мене шкодувати про це.

Я вперше відчуваю себе настільки вразливою. Щось у його погляді змушує мене сумніватися, і в той самий момент я розумію: моя присутність тут не просто частина розслідування. Я стала частиною його гри.

Ми сідаємо за столик. Він не ставить запитання одразу, лише спостерігає за мною. І в цей момент, коли я намагаюсь налаштуватись на подальшу розмову, я чую різкий звук пострілу.

Все стається настільки швидко, що я не встигаю зрозуміти, що саме відбувається. Спочатку ще один постріл, і потім ще один — короткі, різкі звуки, які миттєво наповнюють кімнату напругою. Віктор миттєво хапає мене за плечі, тягне до себе. Я відчуваю різкий удар у бік і, не розуміючи, що відбувається, потрапляю в його обійми.

Ще один постріл. Цього разу він вдаряє Віктора в руку, і я відчуваю, як він стискає мене ще сильніше, наче захищаючи від небезпеки.

— Лягай! — хрипко шепоче він, відштовхуючи мене до підлоги, а сам нахиляється над моїм тілом, накриваючи своїм корпусом, як щитом.

Я навіть не можу повірити в те, що сталося. Все стало настільки хаотичним, і раптом, коли постріли стихають, я бачу, як Віктор ледве піднімає голову. Його обличчя бліде, і на ньому відбиваються емоції, яких я ніколи не бачила раніше. Це не той холоднокровний бізнесмен, якого я знала.

— Ти жива? — його голос зловісно тихий, але в ньому є щось, що змушує моє серце забитися швидше.

Я киваю, хоча все ще не можу повірити в те, що відбулося. Але зараз не час на роздуми. Він піднімається на ноги, відпускаючи мене і намагаючись втримати рівновагу.

— Ти не зрозумієш, що щойно сталося, — прошепотів він, поглядаючи на мене через плече. — Але нам потрібно йти. Це не було випадковістю.

Віктор хапає мене за руку і веде до виходу, не озираючись назад. Я, все ще вражена і розгублена, йду поруч, намагаючись зрозуміти, що тільки що сталося. І чому він так зреагував. Це не була просто атака. Це була спроба замаху. І тепер я стала частиною чогось набагато більшого, ніж я могла собі уявити.

Поки ми поспішали до виходу, я відчуваю, як моє серце виривається з грудей, і я розумію одну річ: все, що я думала про цього чоловіка, було лише частиною його гри. І тепер я вже не просто журналістка, яка проводить розслідування. Я стала частиною його темної історії, і тепер вона моя теж.

***

Привіт, дякую за підтримку =)) Додавайте книгу до бібліотеки, якщо вона вам подобається, вона буде безплатною)