Бровко-поліціянт

У ветеринара

 — Вітаю, пані Олю! Наразі я до Вас.

 — Що сталось, пане Павле? Що в мене негаразд?

У Вас все добре, лікарю, а в мене клопітня:

Знайшов під огорожею кульгаве цуценя.

 

Він наче мову знає, сприймає всі слова,

Спокійна вдача й розум в дворового Бровка.

Надумав до притулку його вже відвезти,

Прецінь з такою лапою собаку б не взяли.

 

 — Проходьте в оглядову, на стіл щеня кладіть,

Подивимося разом, що в цуцика болить.

Він, далебі, сумирний. Не має бути злим.

В притулку непереливки, хазяїна б усім!

 

Показуй нумо лапку! Авжеж, таке бува,

Це вроджена проблема, хоч й не така страшна.

Ось через це сердега на вулицю й попав,

З таким дефектом цуцика заводчик б не продав.

 

 

 — Та хто б купив дворняжку, безрідного Бровка,

 — Та де там! Це вівчарка, щеня малінуа.

На морді чорна маска: на носі темна шерсть,

Бельгійська це вівчарка, службовий буде пес.

 

 — Ще б пак! Я добре знаю, вони чудові пси

В затриманні злочинців й відмінні нюхачі.

Колись я на кордоні ще в армії служив,

Контрабандистів вміло «бельгієць» там ловив.

 

Його натренували на запах тютюну,

Був він службовцем вправним, роботу знав свою.

Дарма контрабандисти ховали цигарки,

«Бельгієць» враз знаходив, де б не були вони.

 

 — Тож стане у пригоді він, візьміть його собі,

Дивіться, пане Павле, це ж ви його знайшли.

Вікуєте самотньо, без рідної душі,

Ось друг Вам й охоронець і просто член сім’ї.

 

 

Ми лапку підлікуємо, я гроші не візьму,

 — Хіба ж я через гроші — на службі вік живу.

Бровкові догляд треба, він зовсім ще малюк,

В дільниці ж я допізна не покладаю рук.

 

 — Беріть його з собою, службовцем хай росте,

Обвикнеться з дільницею і досвід набере.

Слухняним, певно, буде: у мене відчуття,

Лишіть, не пошкодуєте, чудове це маля.

 

Хвостом почав виляти Бровко, почувши це,

Тямущий він собака, збагнув, мабуть, усе.

 — Напевно, іншу кличку такому треба псу?

Бровко ж то для дворняги й не личить вівчарю.

 

 — Якби був з родоводом він, тоді б не підійшло,

А як з-попід паркану пес, Бровко – якраз його.

Дослухався дільничний і взяв собі щеня,

 Дорослішати буде на службі цуценя.

Повний текст опубліковано в збірці "Лісовий поштамт", придбати можна на платформі "Якабу" за посиланням https://www.yakaboo.ua/ua/lisovij-poshtamt.html




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше