Епілог.

Франція. Маєток Великого магістра. Тиждень потому після описаних вище подій.

З самого ранку в маєтку було надзвичайно людно. Час від часу приїжджали та від’їжджали автомобілі привозячи гостей. На кухні під наглядом шеф-кухаря працювали кухарі. Немов тіні, накриваючи стіл, беззвучно снували офіціанти. В садку, в тіні дерев в  альтанці, що стояла біля величезного фонтану з золотими рибками прогулювались, стояли, сиділи на лавках десять чоловіків різного віку. Було чути їх приглушений гомін. Гості курили, жартували, в пів голосу обмінювались проміж собою останніми новинами. Господар маєтку в цей час відпочивав у своєму кабінеті. Зайшов секретар, поважно уклонившись, щось тихо прошепотів на вухо господареві. Вислухавши, той знаком відпустив секретаря і попрямував до гостей. Як тільки-но Великий магістр з’явився на ганку в садку стало тихо. Вся увага присутніх зосередилась на господареві маєтку.

 – Шановне братство! Прошу вас до банкетного залу.

Всі пройшли в зал, замерли стоячи в очікуванні по обидва боки столу.

 – Я ще раз вас вітаю шановне братство, - урочисто сказав Великий магістр, - Сьогодні ми з вами відсвяткуємо дві події – мій день народження. Якщо хто забув то я нагадую – мені сьогодні виповнилось рівно сто років.

Останні слова були заглушенні викликами щирих привітань з побажаннями. Він з приязною посмішкою вислухав привітання. Потім, після невеликої паузи продовжив:

 - А друга подія як ви всі вже знаєте у нас з’явився новий брат. Учень дона Педро майбутній лицар з далекої України! Прошу!

Наступної миті обидві половинки вхідних дверей відчинились. І до банкетного залу, під гучний грім привітань та аплодисментів, в супроводі дона Педро, несміливо увійшов Сергій. Юнак не звиклий до такої уваги сором’язливо ховав очі переводячи погляд зі стелі на піл і навпаки. А Великий магістр тим часом урочисто продовжував:

 – Він нещодавно витримав кривавий іспит перемігши в двобої могутнього чаклуна! Тому сьогодні ввечері молодий чоловік пройде обряд посвячення в зброєносці!

Аплодисменти перестали бути хаотичними. Лицарі ордена заспівали древній гімн в такт словам хлопаючи долонями. Раптом Сергій відчув прилив небувалої енергії. Йому здалося що в нього виросли крила. Обличчя присутніх враз стали такими знайомими та рідними і він разом з усіма підхопив приспів:

 – Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу!

25.12.2021-15.02.2022