22. Приємний домашній клопіт.

Клаффа була впевнена, що ця ніч у готелі була останньою. Проте пил і запустіння новопридбаної нерухомості не дозволили в'їхати в неї і не платити дзвінку монету за проживання іншим. Але, по-перше, у Сью виявився вихідний. Прийому вночі не було, а значить і прибирання відсувалося ще на добу. По-друге, гарячими слідами слід було вибити преференції, і для цього Клаффа знову вдалася до перевіреного засобу.
Залишивши братів на господарстві, зобов'язавши перерахувати та переписати все представлене в торговому залі, вона спритно поскакала до ратуші. Час наближався до солодких трьох пополудні, і, ймовірно, всі клерки відзначали вдалий продаж геморойної нерухомості.
Клаффа злодійкувато озирнулася по сторонах у вузькому провулку, що виходить на вулицю, що вела до ратуші, і подула в чарівну дудочку. Варто було запастися засобом залякування. Кілька хвилин нічого не відбувалося, і Клаффа навіть вирішила змінити місце дислокації. Але тут з-за ґрат, які прикривали дощову каналізацію, висунулась морда з обрубком вуха. Пацюк подивився на відьму і раптом вишкірився на кшталт посмішки.
- Яка ти доброзичлива, - фиркнула Клаффа, - може там є хтось страшніший?
Але подути ще раз у дудочку вона не встигла, бо щур, ніби зрозумів сумніви, що викликав, спритно вискочив з канави і підстрибом кинувся до зіва торбинки.
- А гаразд! - махнула рукою Клаффа та вирушила до ратуші, плануючи операцію, а щур щасливо потирав лапками. Це був той самий щур, якого взяли на операцію в банк сьогодні вранці. І він дуже сумував, коли залишився не при справі. Напевно, навіть зітхав, сидячи в зливній системі, куди проник, вчепившись за спідницю однієї з відвідувачок банку. А тут його музичний слух уловив чудовий заклик, і він всі лапи збив, поки мчав на  той заклик.
Так, все ж таки на шляху довелося кричати на одноплемінниць - рятуйтеся, це поневолювач щурів! Геть, геть і так далі.
Клерка, морально вичавленого подією в банку, було відпущено начальством для лікування нервового зриву додому. Дорогою він зайшов до батька, який очолював відділ місцевих податків. Поскаржився на випадок з пацюком, отримавши від батька наганяй за те, що досі не звернувся до фахівця з душевних хвороб, і залишився чекати, коли той закінчить роботу в три пополудні.
До моменту, коли Клаффа разом з щуром з'явилися до дверей з написом «Відділ податків», стрілки годинника на ратуші завмерли на поділі без чверті за три.
Без стуку відьма відчинила двері і витріщилася на драбину, на якій стояв батько клерка з банку.
Клерк, стоячи спиною до дверей, притримував сходи з батьком, який знімав з верхніх полиць папки, призначені для здачі в архів.
- Шахраї! - заверещала Клаффа і смачно шльопнула торбинку з пацюком на стіл.
Клерк сіпнувся, вловивши дивно знайомий вереск.
- Вам чого, дамочко? - з висоти сходів спитав батько, попередивши відразу, щоб приходила завтра.
- Перевіряючих на вас нема, пройдисвіти! - потрясла Клаффа кулаком. - Я буду скаржитися! До самих верхів дійду!
Батько клерка скривився і почав спускатися сходами, одночасно вимовляючи безглуздій бабусі, за неналежну поведінку.
- Та як ви не посоромилися вимагати податки за двадцять п'ять років з садиби з обтяженням? Ви у ній були, шум, крики чули? Там же жити не можна! Ще й податки!
Начальник відділу завмер на останній сходинці та внутрішньо напружився. Говорив він керуючому, що той вчинив не гаразд. Продав проблемний будинок – не озвучивши всіх нюансів. Навіть не показавши його потенційному покупцю. Це могло стати підставою для скасування угоди. Але той відмахнувся і навіть запросив після роботи відзначити угоду століття.
Він спустився на підлогу і грюкнув долонею по плечу сина. Той відставив драбину в куток, розвернувся до столу батька і завмер, побачивши торбинку на столі.
- У переліку того, з чим продається будинок, шум і гам не значилися! - Знову зойкнула дама, а у сина смикнулося око, коли він почув відлуння вереску з торбинки.
- Так, так, повністю з вами згоден, на даній території не можна застосовувати жодних артефактів. Вони можуть увійти в резонанс із існуючими. Думаю, що вам слід прийти завтра до управителя на прийом.
- Який прийом і завтра! Знаю я вас, скажете, що час втрачено, а сьогодні ще сьогодні.
Вона розв'язала торбинку і потягла на себе папку з купчою та іншими документами.
Коли на стіл вивалився щур з відірваним вухом, клерк з банку гикнув, схлипнув і завив, тим самим налякавши всіх трьох. Клаффу, щура та батька.
- Ще й щури! - ахнула відьма, намагаючись шльопнути його по голові папкою.
Начальник відділу податків, чув про бедламу, влаштований подібним щуром у банку. Спробував припинити подібне на довіреної йому території, задавити, так би мовити, в зародку. Не придумавши нічого кращого, він схопив торбинку відвідувачки і спробував уловити нею пацюка.
- Віддай, - під виття статуї смикнула на себе власну торбинку відьма, - моє!
- Пацюка виловити! – чи скомандував, чи пояснив батько клерка.
— Ось і лови! Сумку не дам, бач, що надумав!
Пацюк, що дивився на перетягування сумки, несподіванно підстрибнув, видерся на неї і від руху двох супротивників підлетів у повітря.
- Що б тебе, - скрикнув начальник відділу, коли щур приземлився до нього на голову і заплутався в шевелюрі.
- Батько! - вив син, - тато, він тебе з'їсть!
- Навіщо тварину мучите, нелюди, - репетувала Клаффа, трясучи купчою і вимагаючи залишити щура в спокої.
- Я вам протекцію у керівника зроблю і допоможу чим зможу завтра! - Батько клерка зрозумів, що від божевілля молодшого сина відокремлює тонка риса, - якщо ти зараз забереш цього пацюка і зникнеш з моїх очей!
- Клянися, що допоможеш!
- Клянусь! Фу, гидота яка!
- Гидото, до мене, - скомандувала Клаффа і відкрила горло сумки.
Як мало, виявляється, потрібно чоловікам для щастя. Відсутність щура та тиша.
А Клаффа з щуром прокинулися п'ятого дня все в тому самому готелі, і відьма посміхнулася, спостерігаючи за моціоном щура. Навіть сама не могла пояснити, чому не витрусила його в найближчу канаву. Он і нашийник шкіряний, плетений, йому купила, може вся справа була в тому, що назвала тварину, і вона відразу ж перейшла в розряд домашніх? І, чого вже там говорити, присутність цього щура відклалася в голові удачею у справах, тому сьогодні йому належала персональна сумка-кисет і звірячий лікар, нехай почаклує, почистить від нечисті та негативу.
Результатом п'ятого дня були – 45% знижки на податки попередніх періодів, як компенсація на галасливих сусідів та продаж гуртом атласів зоряного неба інспектору зі столиці. Клаффа з ним біля дверей управителя дуже вдало зіткнулася. І до 20% знижки додала ще 25, зі світу по нитці, як кажуть, голому рубаха. Просто він теж щурів не любив, як виявилося. Особливо тих, що виглядають з кисета і скалять відбілені зуби. Дуже корисна тварина, як не крути, виявилась.
На виручені гроші було закуплено продукти, не лише в будиночок, а й із собою. Відьма планувала поїхати завтра до себе для того, щоб підібрати асортимент на відкриття крамниці. За ідеєю, із прибиранням і приведенням будиночка в пристойний вигляд мав впоратися Лайкус, а молодшого відьма планувала забрати з собою.
Під її керівництвом він не лише обдер плющ з фасаду, а й очистив від сухостію сквер ззаду будинку.
Перед будинком Клаффа підмела доріжку, і посипала її білосніжним піском, знайденим у невеликій коморі позаду будинку.
- І каміння побілити, - вказувала вона на бруківки по обидва боки доріжки.
- Навіщо білити? Он вони які фактурні, - не погоджувався Брамолей.
- Пісочок білий, каміння теж, прямо як біла смуга у житті, нічого ти в залученні покупців не розумієш.
- Як скажете, пані, - кивав той, і плентався в господарську лавку на ринок.
Коли вечірні тіні накрили місто, за парканом вгамувалися слухачі школи, а втомлені брати і відьма розмістилися на дерев'яних плетених стільцях навколо круглого столу позаду будиночка, настала черга інструктажу.
— Значить так, — казав Лайкус, — ви повинні мовчати, поки Сью не запитає «навіщо завітали», потім коротко, підкреслюю коротко озвучити мету відвідування, і в жодному разі не показувати, що вам не подобається запах.
- О, дуріан! - вирвалося з Клаффи, коли на них з Лайкусом обрушився сморід підземного залу, в який їх вели заплутаним маршрутом. Старший брат смикнувся, і спробував схопити за руку ненормальну відьму, яка рвонула до столу, за яким сидів господар цієї зали.
- Принадність яка, не пригостите шанувальницю цього делікатесу? - облизуючись і складаючи долоні перед грудьми, їла заросле обличчя Сью запитуючим поглядом.
"Ну все!" - тяжко зітхнув Лайкус, сам Сью раптом розтягнув у усмішці щербатий рот, і гаркнув, - стілець для нашої гості!
Ще через пів години, коли навіть Гидота відвалилася від страви, не в змозі втиснути в себе хоч шматочок, щаслива Клаффа ностальгічно згадала про надзвичайну рідкість такого задоволення.
- Так у мене цього дуріана, завалися - махнув рукою Сью. - А ось шанувальників на пальцях можна перерахувати.
- О! - щасливо гикнула Клаффа, - диво яке, я готова взяти на себе збут, скажімо так під сорок п'ять відсотків від ціни продажу.
- Яка ви цікава дамочка, - пробурмотів артефактор.
- А чи їли ви В'є Булонь? - Вирішила зайти з козирів відьма.
- Як, де ви його їли? - Підскочив на стільці страшний і жахливий.
— Це секрет, але для вас я обов'язково привезу презент!
Ближче до ранку, коли Лайкус витяг з карети сонну Клаффу і підхопивши її на руки поніс світлою смугою життя до будиночка, бурчачи на відсутність нюху і будь-яких рамок, Брамолей, що задрімав на софі в очікуванні брата і пані впав з неї і насилу перемігши сонливість, кинувся допомагати Лайкусові.
- Кажу ж, вона домовилася про точку реалізації контрафактних товарів з боку річки. Публіка пропливає повз і отоварюється всяким смердюче-пахучим. А всім говоритимемо, що у нас там сміттєві баки. А Сью їй пообіцяв зачаровану упаковку, щоб покупців не палили. Не розумію я цього божевілля.
- Ти не правий, сир із душком, це захоплення чистої води! – не погодився Брамолей.
- Во-во, ці двоє всю ніч один на одного це захоплення виливали, ще пощастило, що мені Клаффа затички в ніс дала. А то б я не витримав усього цього словоблуддя.
- Так це у нас справді, натуральна крамниця дивовиж буде. З центрального входу – офіційна, а з чорного – контрабандна! Заживемо!
- Ага, якщо її раніше конкуренти не приб'ють. Неначе ти не знаєш, скільки той сир коштує, і як мало його виробляють.
Клаффа ж солодко посопувала на ліжку в одній із спалень другого поверху, навіть уві сні продовжуючи будувати логістичні ланцюжки з переміщення продуктів для гурманів. І в цьому випадку впевненість у вдалому здійсненні цього підприємства ґрунтувалася на дефіциті дуріана з того боку, і надлишку В'є Булоня відповідно. Гидота ж періодично дригала лапками, уявляючи, що потрапила в щурячий рай і давала обіцянки ніколи і нізащо не покинути ту, що її туди покликала.