8. Сюрпризи молодості

Амазонка, з одягненою поверх неї попоною, декорованою різнобарвними подертими шматками матерії справила на Пруню незабутнє враження.
Ще й Урі спантеличив необхідністю більш відповідальної участі у виборах. Він мене застав якраз у момент, коли я цю попону намагалася пристосувати поверх сукні. Плащ мені стало шкода псувати, от я й промчала по коморах, роздобувши зношену попону, приховану в одному з сарайчиків біля акуратної стайні, з кількома жеребцями.
З кіньми я була на ви. Могла оббігти двадцятою дорогою, і навіть вигадана історія фотосесії від весільного фотографа - не примирила мене із ними. Я панічно боялася цього їхнього «фр-р» і слини, що вилітає з-під величезних губ, за якими ховаються ще більші зуби. Ближче за три метри фотографу підвести мене до коня не вдалося, про яку таку гарцюючу на тлі засніжених дерев принцесу він говорив, я не зрозуміла, але мої крики «рятуйте, не піду, приберіть від мене цю чудовисько» - потішили виключно тільки найближчих гостей. І ця зараза на помсту примудрилася відгризти частину дорогезного весільного букета, поки дівчина свідок намагалася продемонструвати, наскільки вона тиха і смирна конячка. Тому чи були в стайні кобилки чи жеребці – це мені невідомо, але попону я потягла з якимось садистським задоволенням. Для моїх цілей вона підходила ідеально, а ось слова Урі про вибори тут же побігли холодним потом по спині. Я відразу ж подумала, що він мене зараз потягне кобилу вибирати, щоб вигуляти застояну тварину.
Атавістичний страх міг зіслужити погану службу. Клаффа була завзятою наїзницею, а я, виходить - на дух не переношу страшну тварину. І як тут обирати?
Але мої страхи розвіялись його згадкою, що чим раніше вибрати дизайн, тим раніше отримаємо результат. І все одно довелося уточнювати, який саме дизайн він має на увазі.
Отоді й виявилося, що до мене ще на вечір Радник у гості напросився. Точніше повідомив, що вважає за свій обов'язок допомогти мені у виборі, і готовий це зробити після вечері, якщо я готова його пригостити зазначеним прийомом їжі.
Це я у листі від Радника прочитала, який мені Урі вручив. Витиювато і пафосно, але що вдієш, мабуть йому за обов'язком служби доводиться розсипати словесну отруту. Я відразу дала розпорядження подвоїти кількість киселю. Про всяк випадок сподіваючись, що подібна страва відвадить від мого будинку охочих їсти. Я ще щоденник не вивчила, і в теперішньому стані більше схожа на контужену, ніж на трохи втоплену.
Недорослик битих півгодини нудив про необхідність свідомого вибору, і я, змирившись, вирушила до кабінету, залишивши попону у вбиральні, про всяк випадок заштовхавши за капелюшні коробки, щоб Пруня не прибрала чи не викинула.
Процес вибору супроводжувався бурхливою дискусією з видиранням дизайнерського журналу із ручок домовика. Я намагалася звернутися до гармонійності та концептуальності, домовик наполягав на класицизмі та ґрунтовності. А ще журився, що попередній зовнішній вигляд будинку не спромігся сфотографувати жоден з художників. Прямо так стогнав, так стогнав, що навіть Пруня прибігла, залучена невластивими звуками. Це мені пощастило, що його бажання голосити я зрубала під корінь, розпізнавши симптоми до моменту застосування важкої артилерії. Знаю я таких юнаків, їм у такому стані простіше дати, ніж пояснювати, чому не хочеш. Але управління мовною школою все ж таки наклало свій відбиток на лінію поведінки з подібними типами. І тому, як тільки градус почав підніматися, я скомандувала «лежати!»
Навіть не знаю, чому недорослик послухався, і розпластався на підлозі, правда поїдаючи мене поглядом та лежачи на спині.
- Урі, дорогоцінний ти наш, - додала лестощів у голос, - як думаєш, чи не порівнюватимуть знову зведений дах з тим, що полетів?
- Само собою? – посовався на підлозі домовик.
Я, як чуттєва дама, відразу вихопила з крісла подушечку, яку зазвичай підкладають під лікоть правої руки. За словами будинкового, попередній дах мав не лише стрілчасті вікна між шпилями, а й кілька балкончиків з усіх боків. Загалом, повноцінний мансардний поверх можна було з нього зробити в нашому світі. У цьому ж, дах використовували як склад речей від попередніх поколінь, і як місце для творчих занять Клаффи. Точніше, швидше за все, не творчістю вона там займалася, а несанкціонованим магічним дослідженням, якщо чим не гіршим.
Підклавши подушку під голову лежачого, вказала на стелю першого поверху.

– У нас є унікальна можливість! - Урі пильно дивився в мої очі, ніби я не в нас, а в тебе сказала. – Крім загальної концепції форми, ми можемо попросити додаткові опції, наприклад, щоб у коридорах були хмари, що рухалися по небу, блиск алмазів-зірок ночами, або веселка від краю до краю.
- Заповнення ілюзій, що рухаються, в стаціонарний контур із заземленням у серці будинку, - відразу забубнив домовик важко визначнущу ахінею.
Витягаючи з іншого крісла ще одну подушечку, вляглася поряд з ним, і дивлячись у стелю почала фантазувати, описуючи найпередовіші відкриття власного світу. Розсувні панелі, скло, що затьмарюються від надмірного світла, енергозберігаючі технології, екран над ліжком, дзеркало на стелі, загалом все, до чого мій розум встиг дотягнутися.
Залишений у кабінеті домовик, у компанії з величезним аркушем картону, олівцем і набором фарб, щасливо посміхався, коли я давала розпорядження втілити результат мозкового штурму для зустрічі з Радником.
Я ж, востаннє проговоривши Пруні про необхідність супроводу Юго виключно до зони видимості альтанки, суворо заборонила з'являтися туди їй.
На що я сподівалася? А хто його знає, все залежатиме від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки цей чоловік на одній хвилі зі мною.
Столик, сервірований зеленим киселем, вазою зі щавлевим пирогом з видом на щавлеві поля, особисто в мене викликали виключно бажання похихикати. Не знаю, що повинен буде подумати Юго, але  як на мене, так це демонстрація посагу, не інакше, - ось подивіться, добродію, яка я завидна наречена. На низькі поручні я зважилася вилізти виключно в останній момент. Ось здалося, що лякати з підлоги буде не так захоплююче. Крім столика з двома витонченими стільцями в альтанку було притягнуто два фікуси у величезних горщиках і напівголу статую дівчини зі зміїним хвостом. Мабуть, Урі вирішив облагородити спартанське наповнення за власною ініціативою.
Тому на перила довелося лізти з боку двох об'ємних кущів, що чимось нагадують земний бузок, закинутий садівником ще в минулому столітті. З одного боку на їхньому тлі я не виглядала стороннім елементом, з іншого – я сподівалася, що мене не розсекретять у першу хвилину.
Але сталося все зовсім не так, як я спланувала.
Вслухаючись у розмірені кроки, що долітають з боку паркової доріжки, я затримала подих, у фарбах малюючи подив на обличчі детектива, коли я йому скажу «бу».
І навіть встигла помилуватися крізь щільний чубок із ниток на розмірено крокуючу фігуру.
Але потім кущі за моєю спиною затріщали, юнацький голос загорлав «кохана», і я від несподіванки випустила стовпчик, за який притримувалася зображуючи елемент декору і впала на завмерлого біля входу Юго.
Слід віддати йому належне, особисто я хапати і рятувати падаюче на мене чудовисько в житті б не стала, відскочила б, відштовхнула, та надавала б ще копняків під зад. Він правда теж дещо дав маху, бо попону-то він спіймав, а мене, яка не надто витончено вислизнула з обгортки, вже не встиг.
- Я біля ваших ніг, - вирвалося мимоволі, коли він відкинув моє пальто, точніше елемент маскування, і сіпнув мене за руку, засовуючи до себе за спину. Або він не чув «кохана», або той, хто продирався крізь гілки бузку, викликав у нього певні побоювання.
- Ім'ям короля! - прогарчав детектив, і нападник, що майже вирвався з полону, завмер, витріщившись на детектива круглими від надлишку почуттів очима.
Я обережно визирнула з-за спини чоловіка, але відразу була засунута назад рухом ліктя.
Істота, що демонструє вогняні кучері, в яких стирчать гілочки та листя, на мій погляд не виглядала небезпечною. Але це як підручник з географії 7-го класу, який принесла до копі-центру циганка з проханням зробити його ксерокопію. Зазвичай діти циган навчаються 2-3 класи, а потім йдуть зі школи. Адже наближається вік, у якому треба заводити сім'ю, тож і батьки, і діти сенсу у навчанні вже не бачать. Хлопчаки думають про те, як заробити грошей, а дівчаткам «пощастило» більше, — посеред навчального року школярку можуть зісватати та відвезти до нової родини.
Загалом географія та сьомий клас тоді дуже здивували мене. А потім копіювальник відкрив підручник і виявилося, що від нього там лише обкладинка. А всередині книга «Змови та привороти на всі випадки життя».