Розділ 13. Підвісити заклинання

По обіді ми з магістром разом спустилися в лабораторію. І сьогоднішнє заняття він почав не з повторення уже вивчених заклинань, які змушував мене відтворювати у випадковому порядку, а з лекції.

— Як ти вже знаєш, існує загальноприйнята класифікація, де магія поділена на дев’ять рівнів. Маги першого вміють лише відчувати магію. Вони не можуть її спрямовувати, лише вловлюють її присутність — як тепло від вогню, не торкаючись полум’я. Це початкова чутливість, яка ще не дає сили, але вже відкриває двері.

Так, я знала це, але Фланаган вживав незвичайні порівняння, як от про тепло від вогню, тож мені цікаво було ще раз послухати.

— Другий рівень — це перші кроки в керуванні. Маг може створити найпростіші ефекти: слабкого світляка, легке тепло, незначне зцілення чи захист. Але все це — нестабільне, як перші кроки дитини. Тут важливо не сила, а відточеність у створенні того чи іншого заклинання. На третьому рівні відбувається вже впевнене володіння базовими заклинаннями. Такі маги здатні застосовувати свою спеціалізацію в реальних умовах: бойовики — в бою, цілителі — в польових умовах, дослідники — в експериментах. Це рівень, з якого починається професійна практика. Четвертий рівень — це контроль над складними структурами. Маг може поєднувати кілька потоків, створювати стійкі заклинання, працювати з нестабільними джерелами сили. Тут уже йдеться не лише про силу, а про витривалість і техніку, — продовжував магістр. Він говорив так упевнено, знав характеристики кожного рівня так досконало, що я аж трохи позаздрила. Сама ж я добре орієнтувалася, але аж так ідеально про все розповісти точно не змогла б. — П’ятий рівень — це рівень, на якому маг стає загрозою або порятунком. Його сила достатня, щоб змінити хід битви, вилікувати смертельну рану або зруйнувати магічну пастку. Але саме тут починаються перші внутрішні обмеження: не все, що можеш, варто робити.

Моя бабуся, якщо вірити її словам, мала якраз п’ятий рівень сили, хоч і була самоучкою. І все, що говорив зараз магістр, ідеально співвідносилося з тим, що вона могла робити.

— Саме з п’ятого рівня маг має змогу використовувати сиру силу. До того вона не те щоб доступна, проте не має достатнього впливу без підсилення заклинанням. Шостий рівень — це рівень стратегів. Маги цього рівня здатні працювати з великими обсягами енергії, координувати дії інших, створювати складні магічні системи. Їхня сила — не в одному потужному заклинанні, а в здатності керувати магією як процесом.

Фланаган навіть ходити став з кутка в куток, розповідаючи мені усе це. Відчула себе вже студенткою на лекції, хоч і слабо уявляла, як то має відбуватися. Ні, основам навчальних знань я була навчена, ходила у нашу сільську школу у Кілбранні разом з іншими дітьми. Але нас там і було всього семеро. Сумніваюся, що в Академії буде так само.

— Сьомий рівень, — правив далі вчитель, — це рівень гнучкості. Навчені та досвідчені маги можуть адаптувати заклинання в реальному часі, змінювати їхню форму, напрям, навіть призначення. Це рівень, на якому магія перестає бути набором формул і стає мовою — живою, змінною, інтуїтивною.  Ті, хто володіють восьмим рівнем, здатні працювати з фундаментальними структурами магії: з її джерелами, з її впливом на простір, час, свідомість. Вони не просто використовують магію — вони її переписують, так би мовити.

А це вже цікаво. Як можна переписати магію, я не мала уявлення, проте, якщо вірити Треновим припущенням, я цілком могла отримати ці здібності.

Навчатися в Академії захотілося ще дужче.

— Ну і нарешті дев’ятий рівень — це рівень повного контролю. Маг може керувати будь-яким типом енергії, адаптуватися до будь-якої ситуації, створювати нові заклинання на ходу, — підсумував магістр. — Але з дев’ятим рівнем мало народитися. Його досягають ті, хто не просто сильний, а дисциплінований, уважний і здатен вчитися. Протягом усього життя. Зустрічав я магів, у яких був високий потенціал, але вміння їхні були лише на п’ятому-шостому рівні. Тож тут багато чого залежить від наполегливості та цілеспрямованості.

Ну, ніхто й не сподівався, що вміння впадуть мені з неба, але все ж стало трохи прикро від розуміння, що мені з моєю однією долонею добитися найвищих рівнів буде набагато складніше, аніж так само магічно обдарованій людині, але з руками двома.

— І от до чого я веду, — Фланаган навіть уявлення не мав про мою внутрішню боротьбу. — починаючи із сьомого рівня маги вміють робити так звані «заклинання про запас».

— Як це?

— Хотів би я тобі показати, та, на жаль, більше не можу, — підтиснув губи він. — Проте спробую пояснити. Коли ти плетеш заклинання, то не закріплюєш його, лишаєш недоробленим. Тобто не робиш останню петлю, яка й називається «закріплювач».

Так, ще Трен пояснював мені загальну структуру заклинання, тож про закріплювач я вже знала. Але все одно слухала дуже уважно.

— І ось тут ми переходимо до найскладнішої частини: треба вдержати те заклинання так, щоб воно не розвіялося, поки ти плетеш наступне. Ніби й забути про нього, але й вливати крапельку сили, тримати його. Зрозуміла?

— Та начебто… — протягнула я. — Але навіщо мені ці вміння?

— Для того, що ти не зможеш розвинути достатньої швидкості при плетінні заклинань, хоч як не старатимешся. А от якщо вмітимеш тримати їх до десятка, то зможеш користатися швидко і в потрібний момент.

— То ви теж так робили?