Розділ 15. Іспит

Поки Айна розповідала, я, хоч і слухала дуже уважно та мотала на вус, проте намагалася не пропустити й того, що відбувалося перед екзаменаційною комісією. І від першого ж хлопця трохи ошаліла. Наступні троє чи четверо вступників і зовсім збили мене з пантелику.

Це я переживала, що не зможу скласти іспит? Та я однією рукою набагато краще вправлялася, аніж усі, кого вже встигла побачити, двома. Абітурієнти (так-так, я запам’ятала це слово!) плуталися у петлях, та навіть у пальцях своїх, губили ниті, неправильно їх переплітали, не могли закріпити та випустити вже сяк-так сплетене.

І це у найпростіших заклинаннях! Їх ніхто навіть не просив сплести щось складніше чи заплутаніше. Проте кожен з них отримав схвальний відгук від викладачів. Мене би за таке плетіння не похвалив навіть Трен. А Айден і взагалі б єхидно розмазав по стіні.

Зараз магістр у те, що відбувалося, не вмішувався, лише час від часу, бачачи черговий провал чергового вступника, скрушно хитав головою.

Коли Айна видала свою останню фразу, іспит якраз завершила ще одна не надто вправна дівчинка. А саме — та, з ресторації. Я навіть ім’я її запам’ятала Айлін Брекстон. Чи не родичка вона часом нашому ректору?

Дівчина справлялася із поставленими завданнями не дуже вміло, проте все ж набагато краще за більшість абітурієнтів. Хоча й демонструвала лише прості заклинання, та все ж їй, хоч і з певною допомогою та підказками викладачів, вдавалося доплітати їх до кінця, чим могли похвастатися далеко не всі присутні.

Тепер же вона прямувала до свого сидіння. І дорогою кинула на мене зверхній погляд. З якого я точно зрозуміла, що вона мене упізнала. От тільки що я зробила їй поганого, я й гадки не мала.

Та й не це мене у цю хвилину бентежило. А спогад Айни.

Проте відповіді зараз я ще не почула: дійшла моя черга складати екзамен перед викладачами:

— Бренно Фарлейн! — виголосив Гарет Лейн. — Прошу вас продемонструвати комісії ваші вміння та навички, — і ледь помітно усміхнувся.

Айден усміхався значно ширше, коли я прямувала вперед до кафедри та столу, за яким розмістилася комісія. І його усмішка стала мені значною підтримкою.

Як і вчора, сьогодні я одягнулася так, щоб не дуже привертати увагу до своєї відсутньої руки, тож і тепер вона стала несподіванкою для майже усіх присутніх, окрім чотирьох: Лейна, Фланагана, Айни та Айлін. Решта присутніх, з викладачами включно, синхронно ахнули.

Ага, нічого нового, ти ж вже мала би звикнути, Бренно!

Пані Лавена Лоранн здивовано подивилася на королівського цілителя. У її виразному погляді можна було прочитати зневажливе: «Як цю абітурієнтку  взагалі допустили до іспиту?». Проте Гарет Лейн проігнорував її погляд. Натомість приязно звернувся до мене:

— Бренно, сплетіть нам кілька заклинань найпростішого рівня.

Я слухняно скинула руки вгору і взялася за плетиво. Трохи бентежно було робити це у свій спосіб на очах у кількох десятків студентів та незнайомих мені викладачів, проте я мала показати, що навіть з однією рукою нічим не гірша за решту вступників.

— Дякую, — зупинив мене Гарет на третьому заклинанні.

Я розвіяла ниті та перевела погляд. І вперше кинула погляд на Лораннів: обидвоє мали ошелешений вигляд. Але й цікавість проглядала у їхніх поглядах. А отже, не настільки вони нетерпимі, як могло здатися спочатку.

— Тепер, — знову привернув мою увагу Лейн, — сплетіть кілька цілительських заклинань.

Ага, саме тих, яким же він сам мене і вчив. Тож точно знав, що це мені під силу.

Першим сплела «за́живень» — швидке зцілення порізів і опіків, дуже просте, але дієве заклинання, знала би я його в селі — горя б не мала!

Наступним став «чистень»: заклинання, що витягувало отруту чи рештки темної магії з рани, теж не надто складне. Третім взялася за «життєгін», складніше плетіння, яке відновлювало життеві сили пораненого. Потім хотіла вже перейти до найскладнішого, яке ми на той момент вивчили — «костоладу», що мав зрощувати розірвані м’язи, сухожилля та кістки, проте Гарет, щойно побачив, за що я взялася, ледь хитнув головою.

А вголос мовив:

— Дякую, Бренно, побережіть свої сили для наступного випробування. Я думаю, у присутніх не буде запитань щодо вмінь пані Фарлейн, — він запитально поглянув на Лораннів, проте ті лише похитали головами. — Тож продовжимо, — кивнув він своїм словам і пояснив для присутніх: — Оскільки вчора артефакт показав у Бренни майже рівнозначні рівні магії цілительського та бойового вектора, то сьогодні ми маємо визначитися, на який факультет зарахувати цю студентку. Саме для цього серед нас присутній магістр Фланаган. А тепер, Бренно, — повернувся він до мене, — продемонструйте нам ваші вміння в бойовій магії.

З цим у мене було ще простіше. Давно відомі «жароверт» та «крижень», а ще нові: «сяймір» — концентрований промінь чистої енергії, що пробиває магічні бар’єри; «різ» — короткий повітряний розріз; «вітрогін» — спрямований порив вітру, що збиває й крутить; «блискоріз» — різкий розріз повітря, у якому спалахує блискавка.

Хизувалася б іще, та мене знову спинили.

— Думаю, ми всі побачили достатньо, — виснував Гарет. — Тож тепер я хотів би почути вашу думку щодо вектора, який варто обрати Бренні.