Розділ 5. Рівень та вектор магії

Я розгублено дивилася на різнобарвне сяйво довкола мене, і не могла второпати, що ж саме відбувається. Аж поки чоловік не скомандував:

— Бренно, можете прибрати руки. Ми вже все побачили.

Я слухняно відступила від артефакту і з цікавістю поглянула на викладачів, чекаючи їхнього вердикту.

Проте молодша магесса не вгавала:

— Це якась помилка! Усі маги такого рівня відомі з пелюшок! Варто перевірити її на іншому артефакті, наш, певно, вийшов з ладу.

— Не бачу в тому сенсу, — похитав головою чоловік. —  Артефакт працює справно. Але якщо ви наполягаєте, я вручну проведу сканування.

Жінка підтисла губи, ставши трохи схожою на козу, проте заперечувати не стала.

Викладач же наблизився до мене і мовив:

— Я зараз покладу свої руки на ваші плечі та проведу сканування. Це зовсім не боляче, максимум, ви відчуєте легенький лоскіт. Тож нічого не бійтеся.

Та вони мене так вже роздратували, особливо та молода вискочка, що мені вже геть нічого було боятися. Впевнено кивнула та прислухалася до своїх відчуттів. Проте не відчула аж нічогісінько.

А за мить і маг від мене відступив та витягнув перед собою розкриті долоні. На них розгорявся різнобарвний вогник, схожий на той, яким світився артефакт.

— Блакитний та ятря́ний*: цілительство та бойова магія. Майже в рівних пропорціях, — підсумувала старша викладачка. — Восьмий рівень з величезним потенціалом розвинутися до дев’ятого.

Чоловік, який вже погасив вогник моєї магії, ствердно закивав головою.

Отакої!

Їхній вердикт перевершив усі найсміливіші мої сподівання.

— Бренно, ви ж знаєте, що вам не варто ні з ким ділитися рівнем вашої магії? Жодній живій душі! Для всіх ваш рівень магії — шостий.

— Що, навіть магістрові? — здивувалася я.

— Магістрові?

— Так, Айдену Фланаганові, саме він був моїм учителем, — пояснила їм.

— Ну, — магесса обвела поглядом присутніх, — думаю, він і так про все дізнається. Тож можете розповісти.

А я згадала його напутнє слово і поцікавилася:

— Але ж ви не сказали, який факультет мені випав?

— Цього ми вам і не скажемо, — розвів руками чоловік. — У вас дуже рідкісна комбінація — цілительська та бойова магія, і кожен напрям проявлений на високому рівні. Тому завтра скоріше за все вашу долю буде вирішувати спеціально створена комісія.

Ще не вступила до Академії, а вже зі мною стільки тяганини!

— Можете йти, — дозволила мені старша жінка. — І бажаю вам успіхів.

І коли вже я майже вийшла з-за меж купола, почула ще одні її слова, сказані вже колегам:

— Певно, її батьки були видатними магами. Такий рівень! І від обох же перейняла. Знати б ще, хто вони!

О так, мені б теж тепер хотілося це знати! Хоча одну з тих людей, які призвели до моєї появи на світ, я знала: мати моя й справді була видатною! А от хто був батьком? Величезне питання, яке тепер ще дужче не давало мені спокою. І ще й тим, що я ніколи не дізнаюся на нього відповіді.

Вийшла з-під купола і роззирнулася, роздумуючи, куди мені йти далі. На сьогодні мої справи в Академії були завершені, проте я не знала, як скоро впорається Айден. І що мені робити увесь час, поки я його чекатиму.

На щастя, до мене підскочила Айна.

— Ну що там? Як все пройшло? Який в тебе рівень магії? — засипала вона мене запитаннями.

— Шостий, — відповіла, як учили. — А пройшло все нормально, — переказувати всі сварки викладачів зі мною та стосовно мене я точно не збиралася.

— А вектор?

А ось про це я не уточнила, тож тепер і не знала, як відповідати цікавій третьокурсниці.

На щастя, цього робити й не довелося. Бо над моєю головою пролунав голос, який знову змусив моє серце тьохкати.

— Ну що, вже завершила? — поцікавився Айден, виступаючи з-за моєї спини.

— Так, на сьогодні — все, — кивнула йому.

А потім кинула погляд на Айну і ледь не приснула: дівчина зачарованим поглядом, немов на божество, дивилася на магістра. І такий кумедний вигляд мала при цьому, що важко було не сміятися.

Кутики губ магістра теж смикнулися, коли він поглянув на неї. Проте він надто добре вмів тримати обличчя.

— Ну, раз ти закінчила, можемо йти, — виснував Фланаган.

— Так, звісно, — кивнула йому. А потім повернулася до Айни: — Дякую за сьогодні, ти мені дуже допомогла.

— Будь ласка, — відповідала вона мені, а очей не зводила з Айдена, викликаючи у мене чергову усмішку. — Завтра ж ти теж під моєю опікою, — все ж перевела погляд і на мене. — Чекатиму на тебе о восьмій тридцять біля центрального входу.

— Авжеж! Бувай.

І ми з магістром пішли до виходу. Спочатку з полігону, а потім і з Академії. Він повів мене не коридорами, а парковою зоною, яка оточувала будівлю.

І тільки коли ми опинилися в його магмобілі — так-так, виявляється, у магістра був і такий! — Айден поцікавився:

— Як все пройшло? Чому ти так довго була під куполом?

Йому я переказала все від початку до кінця, включно з рівнем та вектором моєї магії.

Фланаган, вислухавши мене, підсумував:

— Отже, я мав рацію і стосовно того, що тебе таки просканують вручну, і стосовно того, що в тебе бойової магії не менше за цілительську.

— Так. Але як ви могли знати стосовно магії?

— Невже забула, що я її з тебе тягну? — хитро зиркнув на мене Айден. І далі дивився на дорогу. Ми вже від’їхали від Академії та влилися в рідкий потік інших магмобілів. — І вже рідну стихію у твоїх потоках я за цей час міг би й відчути.

Я лиш брови скинула, не знаючи, що на це відповідати.

А магістр продовжував:

— Та й роздумував я над твоїм ударом того вояка. Лиш самою цілительською ти б точно не впоралася, там явно були домішки бойової.

— Слухайте, а можна хоч зараз не згадувати про того телепня! Такий настрій піднесений зіпсували!

— Вибач, не подумав, — тут же перепросив Айден.