12

☾12☽ 

Уночі я довго не могла заснути. Я лише думала про те, як маю виправити ситуацію. Що мені потрібно зробити, аби повернути довіру Іринея? Що потрібно, щоб наші стосунки  були такими, як були раніше? Я прокинулась вже тоді, коли сонце визирало з-за горизонту. Перед сном я усвідомила одне: із своїми проблемами я мушу розіратись сама. Я повинна знайти решту перлин одною, не наражаючи на небезпеку Іринея. Я не варта його життя і здоров’я. І я не змогла б собі пробачити, якщо б з ним щось трапилось. 

Я вже доросла, тому мала розуміти всі наслідки, які могли б бути від того, що я беру невідомі перлин у лісі, чорт забирай. 

Іриней лежав на правому боці, підклавши руку під голову. Він такий милий, коли спить. Його волосся, що було розбурхане від сну, виглядало смішним, але водночас йому це личило. Я дістала із його рюкзака клаптик паперу і олівець. 

“ Дорогий Іринею, я безмежно шкодую, що вчора сталась така ситуація. Я тут винна, у будь-якому випадку, я не мала права дозволяти своїм емоціям взяти гору наді мною. Коли ти прочитаєш цей лист, то мене вже не буде біля тебе. Я хочу аби ти не переживав і не сумував. Я обіцяю, що зі мною все буде добре. Я забираю перлину і продовжую пошуки сама. Я довго думала і зробила висновки: не хочу, аби твоя життя було в небезпеці, шукаючи ті перлини. Ти є єдиною людиною, на яку я  могла розраховувати, ти став промінцем сонечка в моєму житті. Ти виявився моїм супергероєм, який врятував мене. Я за це тобі безмежна вдячна. Але зрозумій мене, я не хочу, щоб ти так ризикував собою. Я лише прагну, аби все було якнайкраще для нас обох.  

Я обіцяю тобі, що постарюсь знайти дві інші перлини, щоб ми знову змогли зустрітись і поговорити. Поговорити так, аби ми знайшли компроміси і знову довірились одне одному. 

 Якщо мені не вдасться це зробити, то не плач і не сумуй. Відпусти мене, не зациклюйся на моїй відсутності в твоєму житті, але прошу тебе, не забувай мене. Я обіцяю, що, якщо раптом буде такий розвиток подій, останнє, про кого я подумаю, це про тебе. 

Я кохаю тебе, Іринею. 

З любов’ю - твоя квітка.” 

Я взяла перлину, в’язку полину, потім піднялась, залишивши лист у рюкзаку. Іринея я накрила тою частиною покривала, на якому лежала, і ніжно поцілувала в губи. Він не відчув цього і далі міцно спав, але я б себе картала, якби не зробила цього. Ніхто не знає, чи зможу потім я його поцілувати ще раз, тому я намагалась якнайбільше насолодитись доторком губ. Мій погляд затримався на хвилину, поглянувши на мого Іринея - хлопця, якого я безмежно кохаю. Раптом виникло бажання розбудити його і сказати, що я нікуди без нього не піду. Я не хотіла залишати його одного. Я роблю жахливий вчинок, нічого йому не пояснивши, але уже пізно, усі висновки зроблено. 

 Я попрямувала лісом,  вдень виднілось, що за декілька метрів видніється польова дорога. Саме туди і піду. 

 Я пройшла десяток метрів і обернулась, аби ще раз поглянути на Іринея. Його вже звідси не було видно. Я мушу зробити все, аби мати можливість побачитись з ним ще раз.