☾25☽
Чому вона так повелась, — і чутно лише голос, що розливається в темряві, — я бовдур! — гучний крик, а навколо темрява без жодних ознак освітлення. — Я бовдур! — відлуння цього слова наростало ще більше і більше. Простір навколо крутиться, шумно і незрозуміло. Таке враження, що тут крім пітьми, немає нічого.
— Це лише невеличка інтрижка, нічого більшого. Забудь її! Забудь мене! — простір навколо поглинає мене. Ще трішки і пітьма охопить мене. Перед очима незрозуміле явище все більшало, поки не оповило мене зусібіч...
— ЗАБУДЬ ЇЇ.
Я рвучко піднялась із ліжка. Було відчуття, начебто я змогла знайти вихід і втекти від чорного світу, який щойно хотім мене знищити.
Знову сни. Я вже втретє їх бачу. Мене охоплюють дивні думки і всі вони, точно, не з хорошим сенсом. Що за чортівня? Темрява, яка мене пожирає. Вигуки забути когось. Кого її?
Останнім часом мене переповнювало багато думок. Напевно, всі сни через них.