22

☾22☽  

Рипнула хвіртка, а я вже очікувала на крики мами. Я зайшла до хати, мама тим часом ходила по кімнатах і гукала мене. 

— Мальво, де ти була? — скрикнула вона. 

—  Пройшлась до курей, вони хотіли води,  — збрехала я, хоча розуміла, що тут це не допоможе. 

— Брехати мені зібралась? — гаркнула мама, піднявши руку біля мене, — розказуй вже і негайно. 

— Нічого я тобі говорити не збираюсь, — скрикнула я, в очікуванні ляпаса чи удару. 

— Де ти була? Чи ти не бачиш, що вже       темно? — я мовчала, опустивши очі донизу, — тобі скільки разів говорити, що я не дозволяю виходити. 

— Мамо, відкрий очі! — крикнула я. —  Ти не дозволяєш своїй сімнадцятирічній дочці виходити погуляти. Всі ці роки я росла ізольованою від світу, втрачаючи своє дитинство. Я ніколи не гуляла із дітьми, не мала найкращих подружок. Один вірний друг, який був у мене, це наш собака, — криком говорила я, розмахуючи руками, — я не ходила до школи, тому ти маєш щастя, що я навчилась писати і читати самотужки вдома. Я ж могла вирости зовсім іншою, подумай лише!  

— Ти мені зуби не заговорюй своїми розпачами і сльозами, — без емоцій додала мені, тебе довго я питатиму про те, де ти була? 

—Мамо, ти незмінна. Ти ніколи не чуєш мене, я для тебе пусте місце? — схлипуючи додала. — У лісі була я, — скрикнула я і більше нічого не збиралась розповідати. 

— У лісі? Цікаве щось побачила? 

— Для мене все цікаво, що є поза межами нашого дому, і це все через тебе! 

— Ти покарана, тиждень ти з дому не виходитимеш, і я про це подбаю. 

— Ти серйозно? — ошелешено запитала, — ти замкнеш мене вдома і не випускатимеш? — та краще з глузду з'їхати, ніж з тобою жити. 

— Тиждень, і ніяких виправдань, — сказала мама і гупнула кулаком по столу, — я вже не вперше помічала, що ти десь пропадала, тепер все стало на свої місця. 

Я обернулась і пішла в кімнату. Мені не хотілось їсти, тому цілий вечір я не виходила із неї.  

У мене лише все налагодилось із Іринеєм, ми мали завтра зустрітись, а я пообіцяла йому все розповісти. Як тепер мені бути?  

Що я маю йому сказати на те, що я не приходила тиждень? 

Чи не подумає він, що я знову уникаю зустрічі із ним.  

— Іринею, тільки не подумай щось не те, — плачучи пробурмотіла в подушку, поки лежала на ліжку. 

Треба знайти вихід.