16

☾16☽ 

Вже стемніло, і я розуміла, що мама може бути вдома, тому я сподівалась на мою вдачу. 

Заходжу на подвір'я, тиша, у хаті темно. Знову пощастило. Я тихо відкрила двері до хатини, зайшла у свою кімнату. У ній завжди пахне свіжими квітами, а від сьогодні стоятимуть ще польові. 

Зняла свою сорочку, яка забруднилась на кінцях від сьогоднішніх пригод. Розпустила свою косу, ніжно її розчесала і заплела назад. Також звільнила свою шию від перлин. Їх я поклала на підвіконня, що освічувалось від місячного проміння. 

Я задумалась, де мама. Вже ніч, а її все немає. Також не могла відпустити сьогоднішню ситуацію. 

— Можливо, він мені сподобався харизмою чи характером, а може просто увагою до мене? Ця симпатія зникне через день, якщо я зможу його забути, — промовила я. 

Я вирішила піти до криниці, що стоїть біля нашого подвір'я, аби начерпати трішки води. На порозі я бачу, як мама заходить через хвіртку і прямує до мене. 

— Намисто, — подумала я і, зіскочивши з переляку, додала: — Треба швидко забрати його із підвіконня. 

Я відчула, як у моїй голові все закружляло, коли я обернулась. Я встигаю підбігти до підвіконня і покласти перлини у кишеню своєї нічної сорочки, але розумію, що мені темніє в очах, і ноги стають ватні. 

— Мамо, — кричу я і втрачаю рівновагу. 

— Мальвочко, —  скрикнула Франка і зловила мене попід руки, —  дитинко моя, що      сталось? — говорила мені, несучи води до ліжка, на яке вона мене поклала. 

— Я не знаю мамо, що зі мною трапилось, напевно, довго на сонці була, — говорю це і відчуваю, як намисто починає вислизувати із кишені, — мамо, будь ласка, принеси ще      води, — прошу її, а за той час швидко надягаю перлини і ховаю під сорочкою, прикривши косою. 

Надягнувши їх, мені раптом стало краще. Можливо, це вода так подіяла, але із перлинами на шиї мені було набагато ліпше. У мене було більше сил. 

— Мені варто поспати, — сказала я мамі і лягла, намагаючись заснути. 

Я багато думала перед сном і про Іринея, і про дивні перлини, що забирають у мене всі сили. Крутилась я на ліжку довго, поки не поринула у сон.