☾13☽
Тяжкі кроки по густому грубому снігу, сил зовсім немає, я волочу за собою мішок із деревиною, адже це все, що змогло роздобутись, на вулиці вже не один день хурделиця. Вона досягає таких маштабів, що за пару кроків від себе не видно нікого, здається, що вона не збирається припинятись.
Всі дахи будинків були щільно вкладені снігом, а просувати лісом було ще важче і важче. Здається, мене вчепився блуд, і тепер я зовсім не знаю, куди мені йти.
У очах мутніє, а зображення втрачає чіткість. Я знаю, мені ще трішки.
Аж раптом шорох з-за спини. Я обертаюсь, але нікого не бачу. Ще один звук, а тепер ще один, тепер чутно, що воно прокрадається зі спини.
Я обертаюсь, щоб подивитись.
Різкий звук. Чорна невідомість, що стрибає на мене. Мій голосний крик. Темнота.