89

Коли я їхала, то думала тільки про одне - швидше визволити Євгенія з цього жаху. Я не хочу втрачати своє щастя. Моє авто просто летіло до місця роботи Аліни. Я молилася, щоб та відьма була там.

Моє бажання було настільки сильним, що я декілька разів проїхала на червоний колір світлофора та підрізала декілька автомобілів, які у відповідь мені посигналили. Звісно, що  такого робити не можна, але я спішила. Треба діяти зараз та вже, а з листами "щастя" буду пізніше розбиратися.

Нарешті я була біля офісу рудої. Моє тіло моментально покинуло авто, а ноги понесли до будівлі, до якої я влетіла на шаленій швидкості. Мені навіть було все одно на бідкання секретарки, яка кричала мені у спину, що Аліна зайнята. Але плювати. Я не дам ображати людей, яких люблю.

Білі двері відчинилися. Я заскочила до кабінету, де сиділа руда, а навпроти неї ділилася своїми негараздами, якась жінка.

На обличчі Аліни сидів подив. Вона лупала очима та не розуміла, що коїться. Також загубилася в просторі клієнтка.

- Вибачте, але ви продовжите свій сенс пізніше, - сказала я. - Мені треба  терміново поговорити з вашим психотерапевтом.

Жінка не відповідала. Вона кліпала очима, але у розмову різко втрутилася Аліна:

- Що ви собі дозволяєте! Я зараз викличу поліцію!

- Давай! І одночасно всі побачать, що ти неушкоджена! Скільки ти заплатила слідчому за свою брехню?

Руда зблідла. Вона злісно зиркала на мене, а потім перевела свій погляд на клієнтку та сказала:

- Вибачте за незручності. Ми на наступний раз продовжимо. За сьогодні з вас не буде зніматися плата.

Жінка махнула головою та покинула нас. Коли двері зачинилися, то Аліна склала руки на грудях та звузила свої очі, немов хотіла пропалити мене поглядом.

- Зізнайся у неправді, - почала перша говорити я. - Не ламай життя мені та Євгенію.

- Так і побігла це робити, - пирхнула вона.

- І не соромно тобі так чинити?

- Ні, - криво усміхнулася Аліна.

- Значить ти його не кохаєш...

Очі рудої помітно округлилися. Мої слова зачепили її, яка одразу мені відповіла:

- Я за своє щастя буду битися до останнього.

- Невже? Навіть, якщо від цього страждає кохана людина? Це на твою думку вірно?

- Він сам винен, що так сталося... Хай подумає над своєю поведінкою.

- Ти не маєш рацію! Бо якщо ти любиш людину, то завжди будеш бажати їй щастя...

Аліна скривилася. Вона всередині розуміла, що помиляється, але її гордість не давала цього зробити.

- Ліно, йди до біса. Ти сама не свята! Ходила на ліво, поки твій чоловік працював. Обманювала його два роки, що кохаєш...

- Я це визнаю, але Лауда також не може похизуватися гарною репутацією. Він ще раніше почав мені зраджувати...

- А ви один одного коштуєте...

- Я пішла від нього.

- Тебе привітати?

- Я вагітна від Євгенія, - промовила я.

Руда моментально зблідла. Такого вона точно не очікувала.

- І навіть не став мої слова під сумнів. Але крім цього я кохаю його та знаю, що ти не його наречена та ніколи нею не була.

- Я також його люблю та буду боротися за нього до останнього.

- Але в нього до тебе нічого нема... Чи ти хочеш все життя його мучити. Аліно, ти розумна жінка. Увімкни свою голову... Невже ти думає, що після цього він захоче мати з тобою відносини?

Вона задумалася. В її очах щось пролетіло. Це була не злість, а щось інше. Невже я достукалася до неї?