Брехня з присмаком правди. Книга друга

73

Я не очікувала такого концерту. Євгеній стояв на подвір'ї моїх батьків та говорив усім, що ми були разом.

Мої ноги ледве тримали мене у вертикальному положенні. Очі поглядали на Маланюка, який шоковано дивився на мене. Інформація про мою вагітність завела його в цей дивний стан.

- Ліно, ти вагітна? - звернувся він до мене.

- Так, - відказала я. - І не розумію чому це тебе так цікавить.

- Хто батько? - запитав він.

- Звісно я, - втрутився Ральф. - Я взагалі не розумію якого лисого чорта ти приїхав сюди та почав мені розповідати такі дурниці. Який ти взагалі маєш стосунок до моєї дружини?

- Ліно, батьком дитини є дійсно Ральф? - кинув погляд сірих очей на мене Маланюк.

- Звісно, я взагалі не розумію...

- Гаразд, - урвав мене він та різко пішов із повір'я. За мить мої вуха почули, як завелося авто та він поїхав геть.

Я стояла. З останніх сил намагалася не плакати. Проте якось не виходило це. Солона рідина котилася з очей, а серце почало різко боліти. Воно щось мені говорило, але я його не розуміла.

- Господи, який він же хворий! - сказала моя мама. - Ви бачили його зіниці? Вони були такі широкі, що без будь-якого аналізу видно, що він під наркотиками ходить.

- Твоя правда, - підтвердив батько. - Не варто звертати увагу на цього хворого.

- Ліно, треба поговорити, - взяв мене Лауда за руку та повів до будинку, де ми зайшли на кухню. Я одразу сіла на стілець, а мій чоловік налив собі води з крана в чашку та повільно став пити.

Щось мені підказувало, що далі мені буде непереливки. Ральф може удав, що не повірив Євгенію, а насправді...

- Звідки ти з ним так тісно знайома? - почав писати Ральф, дивно блимаючи на мене.

Я могла сказати правду. Розповісти, що дійсно зраджувала йому з Маланюком, але не бачила сенсу. Якщо я втрачу Ральфа, то залишуся одна. Все, що сьогодні влаштував Євгеній просто черговий концерт, який нічого не кошту

. Хай Маланюк йде до своєї Аліни та дасть мені спокій. Мені зараз треба налагодити своє життя.

- До того, як приїхати до Німеччини я працювала у нього секретаркою, - дивилася я на чоловіка, який навіть не кліпав.

- І між вами тоді щось було?

- На жаль, так.

Лауда невдоволено відвів від мене погляд та сказав:

- І чому ви розійшлися?

- Бо він не моя доля.

- А якщо чесно?

- Він мене сильно образив та продовжує робити це до цього дня. Він така людина - любить всім все псувати...

- Що він тобі зробив?

- А яка зараз різниця? - задала я зустрічне питання. - Невже це має сенс?

- Ні, але чому за стільки часу він не забувся про тебе?

- Звідки мені знати?

Ральф сів біля мене. Він наче заспокоївся, але у повітрі відчувалася напруга.

- Просто дивує, що він приїхав сюди та влаштував такий цирк. Коли я вперше його побачив, то він мені здався доволі адекватним. Невже з виду нормальні люди можуть таке робити?

- Ти чув мою маму, яка говорила про його зіниці. Мабуть, він був під наркотиками..

- Але як він тоді дізнався, що ми тут?

- Я не знаю, - сказала я, здвинувши плечима.

Після цього ми повернулися до батьків. Наше застілля продовжилося, але було вже не таким, як до цього. Також у мені сиділа тривога.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше