40

Поки літак Ральфа підіймався у блакитне та холодне небо, то я чекала на зустріч до лікаря. Я чомусь мала пригнічений настрій, який спустошував мене зі середини. Що було зі мною не так? Цього я точно не знала...

На мить мої очі прикувалися до золотої рибки, яка плавала у прямокутному акваріумі, що стояв навпроти мене. Вона безжурно висіла у воді та ледь помітно рухала розкішним хвостиком. Її життя це просто існування.

Проте хтось скаже, що існувати не правильно, а треба жити, але тут хочеться зазначити наступне - більше частина людей існує, а тільки певна кількість живе. Ми думаємо, що від нас щось залежить, але ні. Наше слово нічого не вирішує в цьому світі. Ми гадаємо, що у нас є вибір, але його нема. Люди це риби, які пливуть у тому напрямку, що треба комусь.

Тут також хтось видушить, що ні, ми вільні й так далі... Однак вся інформація, яка надходить до нас комусь вигідна. Ніхто не майже не пам'ятає, що перші автомобілі їздили на спирту біоетанол, який раніше могли виробляти фермери та без проблем кататися на своїх автомобілях, однак "сухий закон" та інші халепи зробили так, що ми залежні від нафти. Дехто знову стане кричати - класичний бензин кращий, однак біоетанол не поступається в якості. Він також має високе октанове число...

Проте досить! На цю тему можна говорити вічно. Зрозуміло, що все у цьому світі тримається на брехні, але як далі діяти мені? Я відчуваю неймовірну тягу до Маланюка, але Ральфа кинути також не варіант.

Нарешті мене покликали до кабінету, де на мене чекала Аліна. Сьогодні мій психотерапевт одягнулася в червону сукню та нафарбувала свої вуста яскравою помадою. Вона горіла на її губах пристрастю.

- Я вас слухаю, - сказала вона, зробивши ковток чаю з білої чашки.

- Мені є багато, що розповісти, - відповіла сівши на проти неї.

Я виклала все. Навіть згадала Ірину та Толіка. Проте більший акцент робила на тому, що я не маю бажання до Ральфа та, що мені не дають спокою слова Маланюка.

- Щодо першого, - почала говорити руда. - Це нормально, бо у вас зараз всі думки еротичного характеру лише про вашого колишнього шефа.

- І як мені з цим боротися? Я ж не можу насильно спати з Ральфом?

- Звісно не можете, - погодилася вона.

- І що мені робити?

- Можна перечекати цей період.

- Не гарна порада, бо мій чоловік не захоче довго ждати, а місячними, я довго не зможу прикриватися.

- Тому вам скоріше варто забутися про об'єкт вашої пристрасті. Наприклад, почати більше працювати, або придумати собі цікаве хобі. Це допоможе вам забутися та пробудить бажання до чоловіка, адже природа вимагає своє.

Я задумалася. Мабуть, вона дійсно права. Я в переважній більшості випадків починаю думати про Маланюка, коли мені нема чим зайнятися. Тоді ця думка наче паразит - залазить глибоко у моє тіло та починає відкладати там свої личинки.

- Це я зрозуміла, - сказала я. - А як тоді розцінювати слова Євгенія?

- Це маніпуляція. Чоловіки також до цього схильні. Він бачить, що ви реагуєте, тому робить це.

- А якщо його слова щирі та він дійсно мене кохає?

- Якби він вас любив, то розповів усю правду, ще два роки тому.

- Мабуть, - дивилася я на червоні губи Аліни.

- Тому вам треба максимально відволіктися та думати про збереження своєї сім'ї.

- Так, - махнула я головою.

На цьому моменті наш сеанс закінчився. Я вийшла зі світлого кабінету та потягла свої ноги до авто. Мені якось було все одно кисло. Чомусь глибоко в душі слова Аліни здавалися неправильними та безглуздими. Однак її краще знати, адже вона психолог, а не я. Саме ця жінка пропустила через себе сотні людей з різними проблемами, тому сумніватися у її компетенції дурна витівка. Але щось мене насторожувало в цій ситуації.