35

Я наводила на своєму обличчі красу. Мої руки вміло робили макіяж, які показують в соціальних мережах. Я навчилася наносити його у свій вільний час, який почала мати, коли приїхала до України. Ніколи в житті не думала, що навчуся його робити.

Спочатку це було дуже важко. У мене нічого не виходило - тільки переводила доволі дорогу косметику. Але після десятої невдалої спроби на обличчі перестав вирувати хаос із фарб, а почала з'являтися якась ідилія. Остання згодом стала невдовзі ідеальною. Я навчилася робити макіяж, як у дорогих салонах.

Після цього я стала себе картати, що варто такому було навчитися раніше, бо косметика творить дива. Вона дає можливість приховати всі недоліки та підкреслити переваги зовнішності. Звісно у такому екіпіруванні я переставала бути схожою на себе, однак зовнішньо ставала набагато кращою. Коли я йшла, то всі чоловіки обертали свої голови у мою сторону. Краса, то дуже страшна сила, якою мріють володіти всі жінки. Тому бажання останніх змусило вдаватися до хитрощів - косметика.

Однак гарний зовнішній вигляд не завжди робить людину щасливою. Зараз я почувалася не дуже. Розмова з мамою заганяла мене у депресію. Вона зла. Звісно я знала чому - але у цьому випадку від мене нічого не залежить. Без бажання Ральфа нічого не буде. Тому в цьому випадку я повністю безсила.

Коли мій макіяж був завершений, а на мені сидів білий костюм, то варто було виходити. Мені нікуди не хотілося йти, але один раз треба потерпіти.
У офіс я приїхала дуже рано. Ральф сидів за столом та гортав документи.
Він морщився, кривився та показував своє невдоволення. Я не знала, що йому не так, однак не питала. Захоче сам розповість, тому почала зі своїх проблем.

- Сьогодні моя мама дзвонила, - сказала я, сівши на стілець.

- І? - зиркнув мій чоловік на мене.

- Хоче нас бачити у суботу в гостях, - сказала я та стала чекати на його реакцію.

- Ну поїдемо, - пробурмотів він, продовжуючи дивитися на папери.

- Ти не проти?

- Ні.

- Щось сталося? - запитала я, адже мені не подобався його настрій.

- Ні, все добре.

- Халепа з документами? - не повірила я йому.

- З чого ти це взяла? - підняв він свою руду голову на мене.

- Ти якось лихо дивишся на них, - ловила на собі його погляд, який горів бажанням, яке я одразу зрозуміла.

- Усе добре, - спокійно сказав Ральф. - Це просто хвилювання, яке треба розвіяти.

- І як? - запитала я, знаючи відповідь.

- Ти сьогодні чарівна... Гадаю варто зачинити двері на замок.

Якщо говорити чесно, то у мене не було бажання йти на близькість. Після ночі з Маланюком я ігнорувала всі приставання свого чоловіка. Мені його абсолютно не хотілося. Раніше він викликав у мені якісь бажання, а зараз абсолютно нічого.

- Дякую тобі за комплімент, але такі ігри можуть зіпсувати мій зовнішній вигляд.

Краще вже ввечері таким зайнятися.

- Я буду обережним, - встав Лауда та зачинив двері.

Я закотила очі. Звісно відмовляти йому зовсім не хотілося, але бажання гратися в пристрасну кішку також не було.

Мій чоловік став мене обіймати, його руки гуляли по моєму тілу та повільно звільняли його від одягу. Але далі скинутого жакета справа не пішла. Задзвонив стаціонарний телефон.

Ральф зупинився, матюкнувся, в ньому горіло бажання, яке впиралося у мене, однак доведеться йому почекати. Рудий потягнувся до телефону, де секретарка повідомила німецькою мовою, що прийшли партнери. Мій чоловік попросив провести їх у зал для конференцій, а коли поклав трубку, то поцілував мене у губи та прошепотів:

- Чекаю продовження вдома...

- І я, - підіграла своєму чоловіку, що так пристрасно на мене дивився.

Після цього ми взяли потрібні нам теки та пішли до залу. По дорозі я думала про вечір. Мені дуже не хотілося займатися з ним коханням. Чомусь лише одна думка про це викликала в мене негативні емоції. Цю проблему варто обговорити з лікарем, адже це ненормально, коли я не хочу власного чоловіка.

Коли ми відкрили двері, до кабінету, де сиділи партнери, то серед шести очей, було двоє, що сильно були мені знайомими. За столом власною персоною знаходився Маланюк. Вмить всередині все перевернулося. Об'єкт моєї пристрасті діяв на мене дуже сильно - я була ладна цієї секунди затягнути його до ліжка, або навіть віддатися на цьому столі...

Господи! Я не маю так думати! Я повинна забути Маланюка! У мене є чоловік!