33

Коли колеса мого автомобіля зупинилися, то я стояла біля свого будинку. У салоні досі грало радіо. Лунала якась дуже знайома пісня. Я чула її неодноразово, але, на жаль, виконавця не знала.

Однак зараз нема різниці. Я думала про вчинок Толіка та його матері. Я звісно хотіла глибоко в душі, аби Ірину спіткала якась халепа, але це вже перебір. Навіщо вбивати дитину, яка нічого лихого не зробила?

Якщо чесно, то мені хочеться віддубасити Толіка за це. Повідривати йому пальці та одне місце, щоб потім не займався вбивствами разом зі своєю матір'ю. Я така зла, що мене аж колотило.

Пісня, що грала, добігла до свого кінця. Почалася якась абсолютно інша, яку я раніше ніде не чула. На цьому моменті ноги винесли мене з автомобіля, і я пішла до будинку. Мої руки несли ті важкі пакети, а в голові кишіли різноманітні думки.

Коли я зайшла до квартири, то думала, що цей момент ніколи не настане, адже в будинку чомусь не працював ліфт. Довелося своїми ніжками підійматися, а по дорозі згадувати всі нецензурні слова, що є на світі.

Таким чином я ледве дійшла до дверей. Мені вже нічого не хотілося готувати, але треба. Через декілька годин прийде Ральф, і варто його здивувати приємною вечерею, а не лихим настроєм.

Готувала я доволі прості страви - салат, запечене м'ясо, а також варена картопля. Мабуть, хтось скаже, що дуже просто, але я не шеф-повар, аби щось дуже вишукане готувати. Воно не складне та не менш смачне.

Ральф прийшов додому рівно о восьмій вечора. До цього часу я встигла все зробити, і навіть привести себе до ладу - сходити в душ, зробити легкий макіяж та одягнути сукню. Остання мала червоний колір та глибокий виріз у зоні декольте.

Лауда був приємно здивований. Це великими літерами читалося в його очах, а також там сиділо щось на кшталт збентеження. Але чому? Невже щось не так?

- Мені соромно, що я не приніс тобі квітів або іншого подарунку. Ти сьогодні дуже гарно виглядаєш...

- Не переймайся за таке, - махнула я рукою. - Квіти, солодощі та інші подарунки не зроблять мене щасливішою.

Ральф наче повеселішав, але мої слова не переконали, однак це вже його проблеми. Якщо йому так важливо принести мені квіти чи щось інше, то хай тягне.

Кислий настрій Лауди не зіпсував вечерю та романтичний настрій. Ну принаймні я відчувала себе зручно та приємно. Мабуть, таку ейфорію давало мені біле вино, яке мало дуже приємний смак. Воно було злегка терпким та кислим, але самі ці нотки робили його неймовірно смачним. Також це спиртне швидко давало у голову. Один бокал і я здатна на будь-які нечисті справи...

- Як пройшов твій сеанс із психологом? - запитав Ральф.

- Добре, гадаю, що Аліна гарний лікар.

- За такі гроші, то має, - сказав чоловік, який знав у яку суму обходиться послуги цієї жінки.

- Гадаю, що вона допоможе мені впоратися зі всіма негараздами.

- Так, - сказав Лауда та продовжив. - Мені завтра треба буде твоєї допомоги на роботі. Маємо підписати декілька договорів із партнерами, а ти як замісник директора повинна бути.

Я скривилася. Мені нікуди не хотілося йти. Бажання було нуль, але хіба це щось змінить? Звісно, що ні.

- Я знаю, що ти не хочеш йти, але треба, - наче читав мої думки чоловік. - Однак тобі треба трішки розвіятися. Думаю, що тобі це будь-який психолог порадить.

- Так, - погодилася я, зробивши ковток із бокала. Тепер вино мені не так солодко смакувало.