2

У Німеччині я знайшла роботу в одній фірмі. Там мене взяли на роль секретарки. Якщо чесно, то я боялася повторення історії, втім мій новий шеф був трішки лисим сорокарічним одруженим чоловіком якого звали Клаус Лауда.

Спочатку було тяжко, бо я не настільки ідеально знала німецьку мову, як гадала. Однак швидко наповнила свої знання тонкощами та навіть майже стала розмовляти без сильного акценту.

Також були фінансові труднощі. Адже коштів я мала не так багато, а квартиру, яку знімала, обходилася мені в значну суму. Тому доводилося жити не так широко, як колись. Втім це тоді допомагало мені не думати про інші негаразди, бо була заклопотана важливішими справами.

Десь через пів року роботи у моє життя знову зазирнув чоловік. Це був брат мого шефа Ральф Лауда. Він по особистих справах прийшов до Клауса, де у приймальні зустрів мене та після цього ледь не по п’ятках ходив за мною.

Цей дуже високий, рудий та м'язистий чоловік нагадував мені гору. Його біцепси говорили, що не варто його злити. Візуально він виглядав силачем, і це було так.

Ральф колись займався професійно бодібілдингом, а коли йому гепнуло тридцять років, то вирішив, що варто зайнятися бізнесом. Тому він прийшов до свого старшого брата, де він знайшов не тільки роботу, а і кохання.

Тоді я зовсім не була готова для відносин, але Ральф не здавався. Він два місяці підкорював мене, поки я не здалася. Ми стали зустрічатися. Лауда задарював мене подарунками та кожної години писав "Ich liebe dich", що з німецької перекладалося, як " Я тебе люблю". У відповідь я кидала сердечко, але в один день я написала йому ці три слова...

Глибоко в душі я знала, що це брехня, бо там сидів Маланюк. Однак Ральф носив мене на руках та говорив, що я лише та жінка, яку він хоче бачити поряд зі собою.

Через два дні після моїх слів про кохання рудий зробив мені пропозицію. Я сказала йому "так". І через три місяці Ліги Красенко не стало. Тепер я була Ліна Лауда.

Мої батьки були трішки шоковані, що я вийшла заміж за іноземця, але цей стан швидко їх покинув, коли вони познайомилися з Ральфом та його родиною. Їм головне, аби я була щасливою.

Якщо чесно, то за весь час, що ми разом, я ні разу не пошкодувала про свій вибір. Ральф ідеальний чоловік про якого мріє кожна жінка. Зі свого боку я намагалася бути для нього також гарною дружиною, адже коли людина огортає тебе любов'ю та турботою, то гидко бути сволотою...

За цей весь час ми навіть ні разу не сварилися, бо для цього не було причин. Між нами не ставалося суперечок, а якщо щось було не так, хтось із нас йшов на компроміс. Мабуть, саме так має бути в родинах, бо нема нічого гіршого за конфлікти.

Та взагалі відносини з Ральфом мене змінили. Я стала дивитися на світ іншими очима та багато чого зрозуміла - більшість людей сходяться заради грошей або інших цінностей. У таких сім'ях нема поваги, а жінка та чоловік поза очі починають у поганому світлі виставляти своїх половинок. Хіба так має бути? Ні! Це тварини, які думають лише про свої якісь цілі, котрі можна досягти завдяки іншій людині. Пристрасть, яка виникає під дією гормонів зникає, а ось гарні відносини треба будувати та постійно підтримувати...